Ученые и исследователи разделили историю существования человечества на определенные периоды. Они создали это для того, чтобы было легче искать интересные факты, и объединили эти периоды с определенными общими чертами. Из истории России мы знаем про советский период, существование России во времена царизма и другие отрезки. Однако история Европы имеет другие временные отсчеты и имеет свои названия и периоды. Одним из таких периодов, который мы изучаем на уроках истории мира, Средневековье. Это эпоха, которая началась в пятом веке и продолжалась до начала шестнадцатого века, когда начался период Возрождения. Название этого периода зародилось в Италии, и распространилось по миру. Этот период – это новая страница в развитии человека.
Сейчас окружающий мир является для нас реальным и кажется, что он всегда был таким. Однако человечество небольшими шагами шагало в сторону развития и начинало с медленного поднятия. Эпоха Средневековья делилась на три периода: раннее, высокое и позднее. Сейчас трудно говорить о событиях, которые происходили в те времена и их роль для человечества. Потому что многие исследователи говорят, что этот период своим упадком называют "темными веками", а кое-кто возводит это время и предоставляет ему величественной знаковости. Однако точно известно, что эта эпоха оставила для нас определенные страницы истории, культуру, традиции. Я считаю, что историю нельзя разделить на хорошую и плохую. Она существовала и оставила для следующего поколения какой-то взнос.
В эпоху Средневековья большое внимание уделялось церквям. Она подчиняла себе политику, искусство, образование, науку. Человек в это время выступает, как греховное существо, которое нуждается в спасении души и очищения перед Богом. Большую роль в распространении культа церкви играли монастыри. Они стали важным явлением, которое быстро распространялось.
При монастырях и церквях существовали школы и библиотеки. Обучение в этот период не стало очень распространенным, и заморозилось в одном состоянии. В школьную программу входили: грамматика, арифметика, риторика, диалектика, геометрия, астрономия и музыка. В эпоху средневековья была популярна рыцарская культура, которая и сегодня известна широким кругам людей. Ее массово описывали в литературе и в других видах искусств.
Рядом с рыцарем всегда стоит прекрасная дама, которую надо спасти. Эпоха Средневековья подарила человечеству бессмертные литературные произведения: "Песнь о Нибелунгах", "Слово о полку Игореве", "Песнь о Роланде", "Песнь о моем Сиде".
Эти произведения и сегодня являются популярными и входят в учебные программы многих учебных заведений. Выдающимися представителями архитектуры и живописи Средневековья являются Микеланджело Буонаротти, Иероним Босх, Лоренцо Бернини, Леонардо да Винчи.
Литературу прославили Джефри Чосер, Фома Аквинский, Джованни Бокаччо, Данте Алигьери и другие.
Путешествуя Европой, и сегодня можно увидеть много культурных памятников эпохи Средневековья и окунуться в древние времена рыцарства.
Мандрівка в минуле<span>Відійшли в минуле ті часи, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно жилося українським людям у неволі. І почали вони втікати в пониззя Дніпра, за так звані пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ. Укріплення було грізним і навіювало страх непрошеним гостям. Його оперізували високі земляні вали, глибоченний рів та сторожові башти. З бійниць націлювалися жерла гармат і самопалів. Підступи до Січі пильно охороняли дозорці. Хто виявляв вороже військо, зараз запалював бочку із смолою — і стовп чорного диму сповіщав далеко навкруги про небезпеку.Козаки обирали з-поміж себе кошового отамана. Очолюване ним військо було як одна сім’я. Витривалі й дужі, кмітливі й надзвичайно хоробрі, козаки чинили опір найзапеклішому ворогові. Захоплені зненацька в поході, вони негайно могли побудувати з возів неприступну фортецю й мужньо боронилися проти війська, набагато дужчого за себе.Коли ж треба було перечекати неминучу загрозу де-небудь при березі чи в плавнях, запорожець брав у рот звичайнісіньку очеретину і тривалий час міг просидіти під водою, дихаючи через трубочку.За звичаєм, запорожці голили собі бороди й голови, лишаючи тільки довгі вуса й оселедець. Оселедець звисав з маківки, й часто його намотували на вухо. Одяг теж був незвичайний: червоні, як жар, і широченні шаровари, жупан, барвистий пояс, із-за якого стирчало кілька пістолів, шапка з китицею, при боці шабля та ще люлька з мідним ланцюжком мало не до п’ят. Слава про волелюбних козаків-запорожців линула широким світом. Про них знала вся Європа і Схід, вони залишили славну сторінку як лицарі честі й захисники рідної землі.Ця культурна спадщина нашого народу сьогодні мало досліджена. А це ж було для наших пращурів віруванням, так само, як ми віримо в Ісуса Христа. Тільки з чиєїсь легкої руки це нині назвали міфологією. Це був спосіб життя наших предків, спосіб гармонійного поєднання й ототожнення себе з природою. Давні українці мали свій Олімп, природа для них була живою, вони вірили в її чарівну силу. Крім головних божеств: Сварога, Дажбога, Перуна, Велеса, Ярила, Купала, вони поклонялися Сонцю, Місяцеві, зіркам, а також усім явищам природи: блискавці, морозу, вітру, вогню, воді тощо.У родинному колі особливими почестями була наділена Берегиня — найдавніша богиня добра й захисту людини від усякого зла. З часом Берегиня стає «хатньою» богинею. Вона захищає оселю, усю родину, малих дітей від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо. Зображалась або вишивалась Берегиня на білих рушниках, що вивішу-чалися над вікнами й дверима, і мала захищати домівку від чорних сил. Образ Берегині вишивався на одязі, вирізьблювався на віконницях, ґанку. Невеликі зображення Берегині з глини або міді носили на грудях. Традиційне зображення Берегині — символічна постать жінки із застережливо піднятими руками. її образ з 14 століття входить до українського народно-прикладного мистецтва й дійшов до наших днів. Про це нагадує, зокрема, Київська Оранта із піднятими руками, ніби стоїть на захисті всієї землі української.</span>
<span> Колониальное
общество состояло из различных групп населения: фермеров, предпринимателей,
наемных работников, плантаторов-землевладельцев, «законтрактованных слуг»,
негров-рабов.</span>
Ну в Земский собор входили бояре,духовенство,дворяне. Там были приказы посольский занимался внешней политикой государства,челобитный приказ разбирал просьбы народа,поместный приказ выдавал поместья служивым людям пушкарский приказ занимался артиллерией, а разбойный приказ с преступниками боролся
— знаменитый вождь гуситов, полководец, национальный герой чешского народа.
Родился: 1360 г.,
