Аграрная революция-это процесс, ведущий к резкому росту продуктивности сельского хозяйства.
Промышленный переворот<span> — </span>переход от мануфактуры к машинному производству<span>.
Фабрика-это промышленное предприятие, </span>обладающее большим количеством рабочих <span>и производящее товары, как правило, не под заказ, а по шаблону.
</span><span>Луддизм - мировоззрение, рассматривающее машины, технику и, в крайних своих формах, вообще цивилизацию и культуру как источник зла и видящее благо в их скорейшем уничтожении.</span>
1. Экономические реформы:
а) создание мануфактурной промышленности
б) осуществление в экономической сфере меркантилизма и протекционизма
в) активное вмешательство государства в торговую деятельность русского купечества
2. Государственно-административные реформы:
а) упразднение Боярской Думы
б) учреждение Сената с законодательными и контрольно-финансовыми функциями
в) замена старых управленческих органов - приказов - на новые - коллегии
г) реформа местного управления - образование губерний
д) упразднение патриаршества и введение государственного управления Православной церковью посредством нового органа - Святейшего Синода во главе с обер-прокурором
е) провозглашение России империей
ж) изменение системы престолонаследия
з) создание фискалов и прокуратуры
3. Военные реформы:
а) введение рекрутской повинности в отношении податных сословий
б) создание военно-морского флота
в) начало подготовки отечественных офицерских кадров. Открытие: школы математических и навигатских наук; инженерная школа; артиллерийская школа; медицинская школа
г) создаются новые воинские уставы. Вводится новая единого разная форма, ордена и медали, повышения в чине за воинские отличия
4. Духовная сфера:
а) создание системы светского образования: появление циферных школ и военных учебных учреждений; основание Академии наук
б) за рождение средств массовой информации: появление первой газеты "Ведомости"; реформа шрифта
в) окончательная ликвидация независимости Православной церкви от государства: упразднение патриаршества; учреждение Святейшего Синода
Після смерті Святослава (972 р.) між його синами Ярополком, Олегом та Володимиром кілька років точилися міжусобиці за великокняжий престол. У цій боротьбі переміг Володимир. Ставши Великим князем київським, він багато зробив, аби зміцнити державу, встановити лад і порядок. За його князювання та ще потім за князювання його сина Ярослава Київська Русь досягла вершини політичної могутності й стабільності, економічного і культурного розвитку. Князювання Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого історики виділяють у другий період історії Київської Русі (978— 1054 pp.).
За часів Володимира в загальних рисах завершилося формування держави. Він приєднав до Києва східнослов'янські племінні князівства й союзи племен: хорватів і дулібів (981 p.), в'ятичів (982 p.), радимичів (984 р.) та ін. Видатний політик і адміністратор Володимир здійснив серію реформ. Спочатку він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни, а в 988 p., переконавшись у віджилості старої віри, запровадив на Русі християнство. Близько 988 р. великий князь провів адміністративну реформу, позбавивши влади місцеву знать (князьків) і замінивши їх великокняжими посадниками, своїми синами й наближеними боярами. На зміну родоплемінному поділу держави прийшов територіальний, що є однією з найважливіших ознак справжньої держави. Було запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний, — "Закон земляний". Володимир піклувався про охорону державних рубежів, давши відсіч агресивним балтським племенам ятвягів і волзьким тюркам-булгарам. Головне місце в міжнародних стосунках Русі займали, як і раніше, взаємини з Візантією. У 988 р. Володимир допоміг візантійському імператорові Василію приборкати бунтівних феодалів. У вдячність за це і розраховуючи на допомогу в майбутньому, Василій видав за князя сестру, принцесу Анну.
Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційно релігією в Київській державі.
Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабка Володимира — Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни. Реформа язичницьких культів — проголошення Перуна верховним богом Київській Русі — не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвиткові писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими країнами. Тому в середині 80-х pp. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії — християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій — ісламу, іудаїзму.
Незадовго до прийняття нової віри відбувся ряд важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор попросив допомоги в київського князя Володимира. Той згодився, але за умови: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тож погодився на вимогу. Володимир, у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі св. Василія і обвінчався із царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення.
Весною 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв'язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся й авторитет самого князя.
Таким чином, у період князювання Володимира Великого Київська Русь досягла значного політичного, економічного і культурного розвитку і стала однією з найбільших держав Європи. Вчені порівнювали її з великою Франкською імперією Каролінгів.
Если я правильно поняла, то А - это подписание "Вечного мира" с Речью Посполитой в 1686г. А)46
Б - это Константинопольский договор 1724г. Б)25
А отношения скорее всего деловые.