Ніщо не вічне, брати себе в руки, сам не в собі, тільки його й бачили
Мені не раз доводилося блукати потемки.
За моєю картой залишилось пройти 10 метрів на південь
Настала чарівна зима. Пташки покинули рідні домівки, відлетівши на Південь. Все навколо вкрито крижаною красою та непорушною тишею. Яка ж прекрасна пора року зима! Дерева одягнені в пухкенькі білесенькі сукенки, під ногами весело похрускує снігова ковдрочка. Всюди біла недоторкана краса. З неба виблискує сонечко. Воно осяює сніг, все навколо починає мерехтіти. Вулиці вкриваються світлом срібла.
А який же чудовий та величний взимку ліс. В ньому так тихо, що, здається, природа й справді спить. Дерева білі-білі, озера та річки замерзлі, всюди крига. Зима вражає своєю величчю та неповторністю. У сонячні дні вона вражає своєю яскравістю, у похмурі - сірістю та простотою. Яка ж прекрасна чарівниця-зима!
Сьогоднi я прокинулась(вся) дуже рано,десь м*явчало кошеня.Виглянувши у вiкно ,почув м*явчання ще гучнiше.Одягнувшись швиденько ,вибIгла(iг) на подвiр*я.Там знайшла(ов) пiд деревом маленьке риже кошеня,воно геть замерзло,та ледь стояло на лапках.Як менi його шкода стало!Я не змогла (змiг) його там залишити,хто ж його там покинув?Взявши на руки ,понесла додому .Бабуся нагрiла молочка.Кошеня жадiбно його випило,та й заспало коло мисочки.Треба придумати ,як його назвати.Тепер воно мае затишне житло,а я маю ким пiклуватись.