Золота осінь Закінчилось тепле літо . Осінь вступила у свої хмурі та холодні права. З дерев повільно падає пожовкле листя кружляючи повільно у осінньому танку . У теплі краї летять птахи що запізнилися бо навчали своїх діток літати .У лісі під листям спрятались грибочки щоб не замерзнути .Небо затягли сірі хмари ..Маубуть буде дощ.На вулиці вже нечутно веселих криків дітей бо усі сидять у теплих хатинках .Піднявся невеликий вітер.Почало моросити Ось пришла наша золота осінь.
Котис':а - транскрипція,це асиміляція за місцем і способом творення,коли шиплячий пригол.ш перед зубним С - уподібнюється зубному (С)
Розжеврітися -(р о ж: е в р' і т и с'а)-асиміл.за місцем і способом.творення,коли зубний перед шиплячим,уподібнюється шиплячим(ж:)
С' п'і т н' і л и і(в кінці це і не складовий)- це асиміляція за м'якістю,тобто С під впливом м'якого п' стає теж м'яким
Мабуть,завтра буде прохолодно.Безумовно,українська мова дуже гарна.По-моєму,всякий полюбляє вірши Тараса Шевченка.Сашко полюбляє смажену картоплю,проте, це не факт.Уявіть собі,що я зробив!На щастя,все пройшло добре.
Йшовши лісом нізвідки вийшов мій товариш,мабуть він хотів мені допомогти.
Людям властиво помилятися, але уміння визнавати помилки — ознака розуму. Дурень же ніколи не визнає, що прийняв неправильне рішення. Упертість, невміння чи відверте небажання погодитися з правильною думкою може призвести до фатальних наслідків.
Яскравим прикладом людини, яка не вміє визнавати своїх помилок, є головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» Степан Радченко. До Києва хлопця привели благородні наміри: вивчитися й повернутися назад, у село, щоб змінити там життя, але невдовзі він вирішує залишитися, щоб улити в місто «свіжу кров села, що змінить його вигляд і істоту». З часом Степан отримав усе: хорошу роботу, гроші, квартиру, славу. Але він не отримав головного — душевного комфорту, бо ніколи не визнавав своїх помилок ні у ставленні до друзів, ні у стосунках із жінками. Місто тисне на нього своїми законами, вимогами, але він уже не в змозі відмовитися від його спокус