Одного разу зі мною стався такий випадок, після якого довелося зробити важливі висновки. На літніх канікулах, мої бабуся і дідусь вирішили відправитися на прогулянку в ліс. Вони живуть в своєму будинку, а не далеко тече велика річка і стоїть зелений ліс. Я пішла з ними. Ми довго ходили по лісових стежках, було тепло, бабуся розповідала цікаві історії, а дідусь красиво свистів. Він обіцяв, що коли-то навчить мене так свистіти. Скоро я сказала, що втомилася і бабуся дістала зі своєї похідної сумки покривало і простелила на зелену травичку. Ми влаштували пікнік.
Скоро бабуся і дідусь вирішили прилягти відпочити, а я могла прогулятися не далеко від них. Я пішла по зарослій стежині і розглядала дерева. Я не помітила, як відійшла надто далеко. Спочатку я вирішила покликати на допомогу, але потім згадала, як поводяться герої з мультфільмів, і вирішила самостійно знайти дорогу і повернутися назад. Я стала йти по своїх слідах. Потім зрозуміла, що заплуталася і почала плакати. Раптом почула голос дідуся і крикнула у відповідь. Виявилося, що я пішла зовсім не далеко, і наш табір був за двома кущами.
Після цього випадку, бабуся сказала мені, що як тільки я зрозуміла, що заблукала, повинна кричати і кликати на допомогу. Якщо б я пішла в іншу сторону, могла піти дуже далеко і заблукати по-справжньому. Тепер я знаю, що якщо знову втрачу з уваги дорослих, то зупинюся на місці і буду їх називати, щоб ще більше не заблукати.
Буває він колючий,
Росте він на городі.
Кольору зеленого,
Що ж це може бути?
Паша первый прошёл дистанцию на физкультуре и мог идти домой.
Сегодня команда нашего класса заняла второе место по баскетболу.
Я хоть и думал что опаздываю, но пришёл третьим на место встречи.
Уже четвёртую неделю я учусь в новой школе.
Пятый раз меня отрывают от своей работы.
Початкова форма "пахнути"
