Головний герой Лерой Кліві через космічну аварію опинився на незнайомій планеті без засобів до порятунку. Героя здивувало, що тварини на планеті сліпі та глухі, вони спілкуються завдяки телепатії. Він робить спробу керувати своїми думками та придумує різні способи порятунку. Силою думки він бореться з пантерою, вовками, стерв’ятником, уявляє себе самицею пантери, змією, пташкою, кущем, трупом. Останнім зусиллям волі він змушує хижаків відступити, уявивши себе вогнем. Він став телепатом, який переміг інопланетних тварин і здивував рятувальників, що прибули йому на допомогу. Їх здивувало те, що на тілі Лероя Кліві не було жодного опіку, хоча він перебував в епіцентрі пожежі.
Гоголь прервал повествование о скупце описанием противоположного типа — дворянина, по-другому расхищавшего труд народа. Таких случаев писатель знал много, и слова его о «диком и грозящем в сем насильственном освещении» и «грозном небе» выражают предчувствие надвигающейся катастрофы для дворянского класса.
Торжество Человека над природой – одна из основных идей сказок Киплинга. Как и в сказке “Отчего у Верблюда горб”. Верблюд за неподчинение Человеку и отказ служить ему наравне с Конем, Псом и Быком был наказан Джинном. И действие этого произведения начинается тоже на заре возникновения жизни: “В самые первые годы, давно-давно, вся земля была новенькая, только что сделанная”. Верблюд так и не смог наверстать эти упущенные три дня, имеет в наказание горб и не может научиться вести как себя нужно.
И все это потому, что Человек – венец природы, автор ставит его над всем живым, а отказ служить ему верой и правдой наказывается самым суровым образом. Киплинг в этих сказках берет на себя роль древнейшего летописца – свидетеля создания мироздания с его порядками. При этом писателя больше волнует не научная подлинность, а идея доминирования человека над животными.
Що я можу сказати щодо поезії...
Чимало гарних авторів пишуть не менш гарні творіння. Та найбільш мене схвилювало творіння Уільяма Шекспіра "Гамлет". Трагедія у п'яти томах. Мабуть.. Ні не мабуть, а справді, одна з найвідоміших поезій автора.
Я не можу описати словами, як сильно мене захопив сам Гамлет. Він стоїть на порозі, роздумуючи, куди піти. В одному боці зло, в іншому - добро. Гамлет розуміє, що не має права дати злу господствувати. Але, також, дуже добре розуміє, що його родина може вплинути на життя усієї країни, адже він принц.
Я побачила, як хлопець бореться зі своїм власним "я", обираючи між двома шляхами. Побачила, що він знаходиться майже на грані
<span /><span>безумства. Так і не знайшовши рішення, хлопець гине.
Це найтрагічніша трагедія, що мені довелося читати. Я досі до кінця не можу пояснити, чому вона мені сподобалася так сильно. Але, що тоно можу сказати, так те, що Гамлет хоча і не обрав добро, та не пішов і за злом.</span>
