Я , Пономаренко Віталій Петрович , викладач філософії , отримав у бібліотеці дві книги.
Ми пішли з мамою садити квіти на квітнику.
Осінь. На вулиці з ранку прохолодно. Частенько ллють дощі. Небо крите хмарами. Лужа покрита тоненьким крижаним шаром. Поблискуюча трава вкрита інеєм.
Вітер колише дерева. Опале листя немов ковдра,гріє замерзлу траву. Всюду туман який не дозволяє роздивитися красу природи в даличині.
Перші промінці сонця гріють землю. Розтає іній,та крижанина в лузі. Хмари розбігаються. Небо становиться чисто блакитним. Повітря не таке холодне як зранку. Трішки пильно,та всюди дим від палаючих в багатті листя. Птахи летять на південь. Деякі тварини збираються в зимову сплячку.
На щастя ,вдруге,абияк,хтозна-де,по-перше,щоліта,навесні
Жила - була берізка, і були у неї друзі: ялиночка і сосонка. Одного разу друзі вирішили відправитися в подорож. Зібралися, і вже хотіли йти, але не змогли. Адже у них корені приросли до землі корені. Засмутилися вони, що не можуть йти. Тоді вони придумали план, щоб їх листочки полетіли в дорогу. З листочків берізки побудували човник і вітрила, а з хвоинок зробили щогли. І поніс вітер кораблик в подорож.<span>Через декілька днів вони повернулися. Розповіли листочки деревам усе, що бачили. І жили вони добре і дружно.</span>
