Родина— це, напевно, найрідніше, що є у нашому житті. Як приємно коли нас оточують люблячі батьки, брати і сестри. Недарма в народі кажуть «Без сім‘ї нема щастя на землі». Коли тобі тяжко тебе обов`язково розважать, зроблять тебе щасливим. Дуже важливо любити своїх близьких людей і поважати їх, бо без них ми ніхто.
Моя собака Шарик завжди проводжає мене до школи,адже він переживає за мене.
На мій погляд, добрий вчинок буде героїчним, коли людина, що робить цей вчинок, сама ризикує. Рятуючи того, хто тоне, можна потонути і самому, а виносячи людей з палаючого будинку, ризикуєш отримати опіки, а то й загинути. Саме тому рятувальників і пожежників називають людьми героїчних професій. Під час Другої Світової війни деякі люди ризикували і ховали у себе єврейських дітей або поранених бійців, хоча за це могли бути розстріляними разом зі своїми родинами. Тому коли люди, незважаючи на ризик, роблять такі вчинки, можуть називатися героями. Для мене особисто, героєм є та людина, яка пожертвувала чимось важливим або навіть власним життям заради когось або чогось.
<span>Уманщина – [у м а н ш ч и н а] – в транскрипції немає великих
літер, літера «щ» позначається двома звуками [шч]<span>
Великдень – [в е л и ґ д е н´] – уподібнення приголосних
Підживити – </span>[п'
і д ж и в и т и] – [д] i
[ж] <span>не
є одним звуком, бо знаходяться на межі префікса і кореня
мереживо – </span>[<span>м е
р е ж ие в о</span>] <span>– в третьому складі
відбувається наближення до «е»
косьба – </span>[к о зʹ б а] <span>–
уподібнення приголосних
призьба – </span>[п р
и с' б а] <span>– уподібнення приголосних
різбяр – [р' і з' б' а р ]
зозуля – </span>[<span>з оу з
у л' а</span>] – <span>в першому складі відбувається наближення до «у»
зозулястий – </span>[<span>з оу
з у л' а с т и й</span>]<span>
попіл </span>[п о пʹ і л]<span>
річці </span>[рʹ і ц:ʹ і]</span><span> </span>
Подвоєні букви в сучасному українському письмі вживаються для того, щоб позначити:
- два однакові приголосні звуки на межі значущих частин слова;
- подовжені м’які приголосні звуки, що виникли між голосними у корені.
Подвоєння відбувається:
1. При збігові двох однакових приголосних: - на межі префікса і кореня: беззубий, віддячити, оббити, роззява; - на межі кореня і суфікса: докорінний, неписьменний, щоденний, осінній, ранній;
2. У наголошених прикметникових суфіксах -енн-(ий), -анн-(ий), -янн-(ий), що вказують на міру, більшу, ніж звичайна, або на можливість чи неможливість виконання дії: здорове'нний, невблага'нний, страше'нний, незрівня'нний, незліче'нний.
3. У прикметниках-старослов’янізмах: огненний, благословенний, блаженний, окаянний, священний, мерзенний. Подвоєння не відбувається:
1. У прикметникових суфіксах -н-, якщо основа закінчується на будь-який інший звук, крім -н: реформа — реформений, дерево — дерев’яний.
3. У прикметникових суфіксах -ан-, -ян-, -ен-, що не вказують на неможливість виконання дії або велику міру, та в суфіксах -ин-, -ін-: шалений, жаданий, довгожданий, насильствений, буквений, потомствений, морквяний, лебединий.
Порівняйте: Нездо'ланий — нездола'нний, неоці'нений — неоціне'нний, неприми'рений — непримире'нний.
а) Екранізованний, електронний, корінний, винний.
б) Ідейний (?), брудний, водний, овальний, балетний.
Я не дуже впевнена, що усе правильно.