<span>Улянка любила цю галявину. Вона була як райдужне око старого лісу, як зелене кругле озерце, як жива парасолька, виткана з мільйонів пелюсток. Рослини тут навзаводи пнулися до сонця. І всіх перемагав петрів батіг, він із високої гнучкої стеблини озирав галявину блакитними жаринами своїх квітів. За ним поспішали смутні лілові дзвоники, а за дзвониками пнулися вгору білі парасольки деревію та вінички блідо-рожевої материнки.Тут Улянці завжди пригадується дідова казка. Є в лісі найглухіший з усіх закуток. Захований він від звірів і від людей. Залетить туди часом зозуля і, налякана завороженою тишею, відразу поспішає геть. Тільки їжаки, як смеркне, перекочуються там таємничими клубками. А ще під чорним каменем живе старий вуж. Він такий старий, що жовтогарячі цятки на лакованій голові вицвіли й стали білими, як кружальця з березової кори.У тому закутку, схилившись над ручаєм, цвіте полум'яна квітка. Це чарівне Чарнамай-зілля.Кажуть, жив тут колись дід Чарнамай. Усі звірі, птахи, усі лісові гади були в нього на послузі, бо знав він віще слово. Вовки приносили йому м'ясо вепра, птахи збирали найкращу полуницю, вужі, гадюки й ящірки діставали духмяні й ніжні гриби, які ростуть під землею і ніколи не показуються на денне світло.Коли дожив дід до півтораста років, прийшла й до нього смерть.І ось у тих місцях, де жив колись старий Чарнамай, виросло над ручаєм товсте м'ясисте стебло, а на ньому розцвіла червона, гаряча, як вогонь, квітка. Ніхто ще її не бачив ніколи. А хто знайде її та зірве, той ніколи, скільки житиме, не буде сиротою. Кожна стрічна жінка буде йому матір'ю, кожний чоловік — батьком, юнак — братом, а дівчина — сестрою. У кожній сім'ї стане він рідним, серед усього народу — улюбленим сином. Як ітиме він глухою пущею — розступиться пуща, шлях широкий проляже. Як ітиме через болото — висохне твань, ствердне трясовина. А все через те, що знатиме він віще слово.Ось іде Улянка лісом. Аж ось такі пішли яри та стрімкі кручі, уже ні стежки, ні голосу людського...Уже й птахи затихли. І дерева почали зустрічатись незвичайні.Ось береза як береза, а тільки покручена, наче в тузі заломила білі свої руки. Дуб як дуб, а тільки низенький, кривобокий, мов приплюснула його зверху чиясь дужа долоня. Терни кущавляться, як колюча борода, гриби з тарілку завбільшки мов стежать за кожним кроком дівчини, і зеленими важкими краплинами капає з них отрута.Як проповз між дерев старий вуж з руку завтовшки, зупинилась Улянка — йти далі чи назад повернутися?Глянула — і серце зайшлося: зовсім близько під кручею ручай дзвенить, і над ним схилилась червона вогненна квітка з ясним, як шматочок неба, сердечком усередині. «Чарнамай-зілля!» — шепоче Улянка. Кинулась уперед, простягла руку.</span>
Вот тебе мой скромный ответ.
Петр, по праву получивший от потомков торжественное прозвание Великий, живейшим образом откликался на все новое, что происходило в мире. Существуй в его времена такие явления, как «инновации» и «нанотехнологии», государь непременно бы отдал соответствующие распоряжения о повсеместном насаждении в стране упомянутых диковин. Кажется, не было такого уголка России, которого Петр не желал бы до неузнаваемости изменить. К концу его правления мало осталось мест, избежавших Петровских преобразований.
Без Петра Великого не было бы ни Питера, этой его «гениальной ошибки», основанной на костях и болоте в 1703 г., ни славного русского флота, ни вооруженной до зубов армии, ни первого русского музея, ни первой русской газеты, ни много чего еще.Первого русского императора смело можно причислить к единицам избранных, которым удалось повернуть ход истории. Возможно, удалось это не в последнюю очередь потому, что ход русской истории к концу XVII в. и ходом-то назвать трудно. Преобразования, инициатором и главной движущей силой которых был Петр, вызывали и будут вызывать самые разные оценки. Даже для своих современников он был одновременно и земным богом, и антихристом, и «людомором».
Будущий Петр Великий родился в 1672 г. в многодетной семье второго русского царя из династии Романовых Алексея Михайловича, прозванного за рассудительность и умиротворенность «Тишайшим».Почти детсадовская инфантильность молодого государя не знала никаких границ. Не слишком вникая в государственные дела, он почти все время проводил в «забавах экзерциций военных», придав своим увеселениям поистине грандиозные масштабы. В ходе «игрушечных» битв молодого царя гибли десятки людей.
Возмужав, Петр, не отличавшийся миролюбием, направил свою энергию в еще более серьезное русло. Почти все его царствование прошло в войнах: Азовские походы (1695-1696 гг.), Северная война (1700-1721 гг.), шедшие с переменным успехом войны с Турцией и Персией.
Успехи Петра Великого на внешнеполитическом поприще огромны. В ходе Северной войны, прямой наследницы войны Ливонской, Россия прорвалась наконец к морю. Этот важнейший геополитический шаг в массовом сознании людей закрепился в терминах плотницкого ремесла. Благодаря пресловутому «евроокну» Россия получила замечательную возможность прорубать дальнейшую дорогу своим экономическим, политическим, культурным и всем другим интересам в Европу и мир.
Длительное пребывание в Европе окончательно укрепило Петра в том, что в России все должно быть на европейский самый продвинутый манер. Насмотревшись на чудеса технического прогресса в милой его сердцу Голландии, Петр принялся рьяно насаждать их у себя на родине, без сожаления разрушая старый быт и уклад. Бритье бород – самое невинное из его нововведений. Ни одна европейская культура не претерпела такого крутого, жесткого тотального слома, какой претерпела русская культура в эпоху Петра. По существу, его реформы были попыткой переделать нацию, перестроить ее национальное сознание на протестантский манер. Но Россия не поддалась.
<span>Однако многие из Петровских новшеств, особенно в области госуправления, экономики, транспорта были разумными и вполне прижились. За четверть века его активных реформ построено множество каналов (Вышневолоцкий, Мариинский и Тихвинский), объединивших в единое целое речную сеть страны, а также большое количество мануфактур и горных предприятий, освоены новые месторождения по добыче железной руды и цветных металлов, создана регулярная армия, написаны первые воинские уставы, реформировано местное управление. </span>
22 месяца
96*7=672
672/30=22.4
Ответ 22 месяца
