Сутужно падаэ пожовкле листя на промокшу вiд осiннього дощу дорогу.
Я вже отримую погану оцiнку два дня поспiль
Подружки Наталка та Оля не бачились ціле літо, і ось, нарешті вони зустрілись.
- Привіт, Натко!
- Привіт, Оля, я так сумувала!
- Я теж!
- Олю, точно, забула сказати, у мене ж сестра двоюрідна гімнастикою художньою займається, прямо як ти!
- Клас! А скільки у неї медалей?
- 14.
- Ого! А вона буде їхати на чемпіонат України з художньої гімнастики?
- Авжеж! Вона виступає одна, а потім у неї ще групові, з чотирма дівчатами. Одна вона буде виступати з предметом скакалка, а групові будуть зі трьома стрічками та з двом м'ячами.
- Крута у тебе сестра!
- Згодна.
- А вона була на змаганнях " Зірочки Таврії "?
- Так, аж три рази!
- Ну добре, вибач що так мало поговорили, але мені треба йти на тренування. Бувай! На все добре!
- Бувай!
Типо
У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.<span>А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…
</span>
Душа летить в дитинство як у вирій,
бо їй на світі добре лише там.
Л.Костенко
У моєму дитинстві було безліч красивих моментів, які я сьогодні з радістю згадую.
Коли ми з сім’єю поїхали на море, я був дуже щасливий. Я відпочивав з родичами, знайшов друзів, але через 2 тижні це щастя закінчилось…
А на наступний рік восени, у буденний день, коли прийшов час йти з садочка, за мною прийшов тато. І коли ми вийшли, я побачив новенький велосипед. Наступні декілька днів я не злізав із своєї нової іграшки. Я катався із своїми друзями і був щасливий. Але настала зима, сніг… І це щастя також закінчилось.
<span>Але справжнє щастя до мене прийшло 1 січня 2008 року. В той день у мене народилась сестричка. Вона нас розважала, тягла гуляти, а коли Аня навчилася ходити, ми могли відпочити тільки тоді, коли вона спить. </span>
<span>Це щастя! І воно ніколи не зникне. </span>
1.Б
2.Г
3.А
4.Г
5.Г
6.Г
7.В
8.Д
Не пеерживай. у мене мама-вчителька мови, тут все правильно