Любов — це дивовижне почуття. Ми народжуємося, і в нас вже виникає потреба когось любити. Спочатку ми любимо маму, тата, брата, сестру, тварин, друзів, вчителів, любимо природу, любимо своє місто, свою країну.
Розмовляти про любов можна довго, адже це дуже важлива тема. У житті кожної людини вона була, є або ще буде. Любов — це пісня, що ллється з глибин самої душі. Подивіться на закохану людину. Вона відрізняється від інших поглядом та блиском в очах. Любов здатна на різні вчинки, іноді навіть несподівані. Адже коли ми віддаємо любов, ми отримуємо дещо більше.
Любов здатна перемогти війни, хвороби. Може відрадити від безглуздих вчинків, може надихнути на подвиг, дає поштовх до творчості, самовдосконалення, духовного розвитку. Взаємна любов робить людину щасливою і є міцним підґрунтям для створення гармонійної сім’ї. І навпаки — нерозділене кохання ранить у саме серце, часом доводячи до трагедії. Цій темі присвячено багато віршів та творів художньої літератури.
В кожного з нас є люди, яких ми любимо все життя — наші рідні та близькі. Ця любов є беззастережною та найщирішою. Як часто ми говоримо їм три простих слова: «Я тебе люблю»? Ми безупинно кудись біжимо, постійно поспішаємо. Часом забуваємо про своїх рідних, про тих дорогих нам людей, які все життя люблять нас такими, якими ми є, не ставлячи ніяких умов.
Як часто ми говоримо своїй мамі про любов до неї? Людське життя коротке, тож не варто відкладати цю просту, але насправді важливу справу на потім. Що може бути важливіше?! Зроби це прямо зараз. Підійди, обійми своїх батьків і скажи, як міцно ти їх любиш. Доводь свою любов не лише словами, але й справами.
Дядька Шпичака ще дуже довго мучила увласна совість.Лося він заховав куди нікому не відомо.Йому довелося платити штраф,адже на місці де він застрілив лося було знайдено кров ,пуля та сліди лося ,дітей і самого дятька.Діти завжди згадували відважного лося.Ось так сумно закінчилася ця історія.
Жанр: новела; Тема: протистояння добра і зла в душі героя,його роздвоєність. Головна Ідея: фатальна невідповідальність між ідеалами революції та засобами їх досягнення;розвінчання й засудження революційного фанатизму; Композиція: ліричний заспів і три частини; розповідь ведеться від першої особи;поєднання картин-марень і картин моторошної руальності.
Епітети: Крилатих вітер, незалежної країни, вільна Україна, незалежної держави. Метафори: блакить із золотом переплелися, відгомін іде, знамення сяє, знамення виблискує, пишемо історію. Порівняння: прапор майорить неначе птах. Риторичні оклики: Народ не вмер й нікому не скорився! І нас із ним нікому не скорити! Надіюсь цього досить
