Конвалія - одна з перших весняних квіток . Ця невибаглива рослинка - маленька та скромна. Вона має два великі різьблені листочки темно-зеленого колору. Квіточки - білі, нiжнi і тендітні, схожі на маленькі дзвіночки<span> зібрані в довгу китицю</span>. Вони <span> несуть чарівний весняний запах. <span>Конвалія здавна є символом щедрості, душевної відкритості й вищої довірливості, а тому вона дуже вразлива до стороннього впливу. Через це конвалія водночас виражає життєву беззахисність. Цим вона стверджує, що ніжна і відкрита краса потребує покровительства, а без нього - гине...</span>
<span>Як чиста весняна квітка, символізує також пробудження природи, а з цим - дівочу чистоту й скромність. Вона - емблема непорочної Діви Марії.</span></span>
"Лиш в праці варто і для праці жить..." - писав великий Каменяр. На мою думку, праця - це сенс і радість життя. Щоб мати цю радість, кожен повинен знайти своє покликання, правильно визначити свою роль у житті, як казав Григорій Сковорода, саме ту роль, що цілком відповідає натурі..., щоб займатися саме цією справою, а не якоюсь іншою. А визначивши цю роль, слід постійно вдосконалюватися, бо навіть великий талант може затьмаритись від бездіяльності. Натхненна праця робить людину творцем. Як пише Іван Франко у вірші "Пісня і праця". "Праця дала до життя мені принаду, Ціль дала, щоб в манівцях не заблукав".
Праця може лікувати, вона багатьох захистила від зневіри і відчаю. Ми знаємо, як творчість урятувала Лесю Українку, як праця дала змогу повірити у власні сили сліпоглухонімій жінці Ользі Скороходовій та багатьом іншим.
Здатність трудитися завжди, за будь-яких умов повинна виховуватися змалку. Згадаємо, як привчали до праці малого Михайлика (М. Стельмах, "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір"). Але коли людина недбало ставиться до своєї праці, кажуть, що вона робить це без душі, не вкладає душу в роботу. А може бути й таке, що людина робить так свою справу день у день, змушуючи інших згадувати про неї недобрим словом.
Коли в давнину коваль кував меч для воїна, існував цілий ритуал вдихання душі коваля в нову зброю. Ковалі в усіх народів вважалися найдужчими людьми, тому вважали за необхідне передавати частину своєї сили виготовленому ним мечу. І що вигадливіший був візерунок на металі, тим краще, казали, зробив його майстер.
Коли ж людина поєднує своє уявлення про сенс життя із задоволенням своєї ницої суті, вона потрапляє в рабство до неї. Цей згубний шлях визначається прагненням людини оволодіти тим, що їй природа не дала.
Саме згода з природою дарує людині веселість духу, розвагу, насолоду, самовдосконалення і той душевний спокій, який приносить людині насолоду не наслідками праці, а самим її процесом.
Згадаймо "Зачаровану Десну" Олександра Довженка - гімн праці та людині, яка своїми мозолястими руками, вкладаючи частинку душі, вирощує хліб і створює всі земні блага.
Отже, врятує світ лише самовіддана праця, в яку людина повинна вкладати частку самої себе, і тому можна сказати, що будь-яка праця, будь-яка діяльність має бути близькою її душі, інакше нічого доброго не вийде.
Соняшник, мабуть, єдина квітка, що поєднує в собі красу і користь. Рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою голівкою. А якщо зазирнути під пелюстки, то побачиш чорні клітинки. Саме ці маленькі клітинки і приносять стільки користі людині.
Краї́нська мо́ва (<span>МФА:</span> [ukrɑˈjɪnʲsʲkɑ ˈmɔwɑ], історичні назви — ру́ська, руси́нська[9][10][11][* 2]) — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Число мовців — близько 45 млн, більшість яких живе в Україні. Є державною мовою в Україні[12], офіційною мовою Придністров'я. Поширена також у Білорусі[13], Молдові[14][15], Польщі[16], Росії[17][18], Румунії[19], Словаччині[20], Казахстані[21], Аргентині, Бразилії, Великій Британії[22], Канаді[23], США[24]
та інших країнах, де мешкають українці. Українською мовою у світі
послуговуються від 41 до 45 млн осіб, вона є другою чи третьою
слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу[* 4].
Українську мову вивчає українське мовознавство, а також досліджує україністика (українознавство). Довкола походження та становлення української мови існує декілька гіпотез[25] — праслов'янська[26][27][28], давньоруська[29][30], південноруська 10-11 століття[31][32] та інші[* 5]. Згідно з нещодавно опублікованою гіпотезою К. М. Тищенка, українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VI-XVI ст. внаслідок інтеграції нащадків трьох слов'янських племен — полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов'янської мови (полянського, деревлянського та сіверянського)[33]. У 18 — 20 століттях українська мова зазнавала утисків з боку польської та російської влади[* 6].
