Дійсно, хліб - це святиня,яку потрібно берегти і шанувати.Адже я переконана,що це важка праця,з самого початку потрібно обробити землю,потім сіяти,доглядати,а тоді зібрати урожай,а цим всім займається землероб.Після цього мірошник молотить зерно на муку.А із муки пекарі випікають хліб.А вже аж тоді хліб потрапляє в магазин і продавець продає його людям.Ось така важка праця поки хліб дійде до нас на стіл.
А НА ЯКІЙ ВУЛИЦІ ВИ ЖИВЕТЕ?
<span><span>1. </span>Заміна двоскладних
речень односкладними.
</span><span> Тихо падає сніг. - Тихо сніжить. <span>
</span> (граматичні основи: 1) сніг падає; 2) сніжить)<span>
Небо захмарене й сумне</span>. – Захмарено і сумно.<span>
</span> (граматичні основи: 1) небо захмарене (й)
сумне; 2) захмарено (і)
сумно.<span>
.
2. Замін</span>а двоскладного речення означено-особовим.</span>
<span> Ви розкажете про це детальніше. - РОЗКАЖЕТЕ про це детальніше.
</span> (граматичні основи: 1)
ви розкажете; 2) розкажете).
<span>
Заміна двоскладного<span>
речення неозначено-особовим.
У косу дівчини вплетений бант</span>. – У косу дівчини ВПЛЕЛИ бант.
</span><span> (граматичні основи: 1)
бант вплетений; 2) вплели).<span>
3. Замін</span>а
неозначено-особових
реченнь<span>
безособовими.
У фізичній лабораторії створили новий прилад</span>. - У
фізичній лабораторії СТВОРЕНО
новий прилад.<span>
Зовсім недавно відкрили нову планету</span>.
- Зовсім
недавно ВІДКРИТО
нову планету.</span><span> </span>
<span><span>
Твір на тему Осінній ліс (твір-опис природи, художній стиль)</span><span>Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу! </span></span>
