<span>Поезія "Молюсь і вірю. Вітер грає.." Максима Рильського
За жанром: вірш-рефлексія
*відтвореноєдність ліричного героя з природою, пройняті життєрадісністю, вишуканістю почуттів.
Композиція: монолог
Оповідь веде ліричне "я", яке звертається до "ти" і до "іншого".Внаслідок якого виникає діалогізм. Художнє обрамлення його допомагає відтворити сонцелюбну вдачу героя, його захоплення голубами "ясної" вроди. Голуб символізує: любов і вірність; плодючість і життя; виступає алегорією життя людини.</span>
ДЛЯ ТОГО ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВОЮ Я БАГАТО ЧОГО РОБЛЮ . НАПРИКЛАД Я ДОПОМАГАЮ ЛЮДЯМ ЯКИМ ПОТРІБНА ДОПОМОГА .ВІДВІДУЮ ІНТЕРНАТИ , РОБЛЮ ТЕ ЩО МЕНЕ ПОПРОСЯТЬ . Я ДОПОМАГАЮ СВОЇМ БАТЬКАМ , РІДНИМ . І ЛЮДЯМ З ОСОБЛИВИЛИ МОЖЛИВОСТЯМИ . Я ЩАСЛИВА , ТОДІ КОЛИ РОБЛЮ ІНШИХ ЩАСЛИВИМИ
На мою думку, спільне між ними - це кохання. Те саме палке кохання, яке дурманить голову. Вони обидві були готові на все заради своїх половинок.
Відмінне те, що в них трошки різні характери. Маруся дівчина сильна духом, яка під час суду мовчки прийняла вирок і вважала його справедливим. Мавка ж ніяк не могла змиритися зі зрадою свого коханого...
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе.
Він іде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючиінколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим одноліткомАвтор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з'явилося благородне бажання допомогти їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу. На ній Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг поплатитися за це життям. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
<span>Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе - всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі .Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників.Тут і скосила його черга з німецького автомата: "Він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль..." Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. (вот пользуйся)</span>