Пастернак вносит свою политру эмоций он передает все ощущения этого эпизода. Пастернак не следует древней легенде он вносит свои изменения которые в конечном итоге превращается в жалость и другие ощущения.В самой легенде очень четко написаны все события происходящие при рождении Иисуса Христа А в стихотворении Рождественская звезда эти события очень кратко описаны но при этом они придают все эмоции
Ёлочка большая милая такая с красками прекрасная улыбка лишь ненастная.Ветки кудри и звезда до чего же хороша.Ветками шикочит нос вдруг приходит Дед мороз ёлку с нами украшает про подарки вспоминает.
И вот идёт этот человек по улице грустный, хмурый, скрытный... скучно жить!
И так продолжалось год... два... три... ну невозможно просто! Опять одно и тоже!
- Нет я так больше не могу!
( дальше сам(а)
27 серпня 1856 Іван Якович Франко народився в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (Львівщина) в родині коваля. 1862–1864 Навчання в початковій школі села Ясениця-Сільна. 1864-1867 Навчання в школі при василіанському монастирі у Дрогобичі. 1871 Франко написав свій перший вірш про смерть батька. 1874 Вірш «Народна пісня» опублікували у львівському журналі «Друг». 1867- 1875 Навчання в Дрогобицькій гімназії. 1875 Cтудент філософського факультету Львівського університету, учасник редколегії журналу «Друг» Червень 1877 Івана Франка заарештовано (на 9 місяців) 1878 Разом з Михайлом Павликом засновує часопис «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».«Каменярі». 1880 Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після тримісячного ув’язнення Франко перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.«Вічний революціонер»,«Не пора…». 1881 Франко став співвидавцем часопису «Світ». Повісті «Boa constrictor», «Борислав сміється». 1882 Працював у редакції часопису «Зоря». Повість «Захар Беркут». 1883–1885 Працював у газеті «Діло». 1886 Одружився з Ольгою Хоружинською 1887–1897 Був співробітником польської газети «Kurjer Lwowski».Збірка «З вершин і низин». 1889 Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт письменника. 1890 За підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготував для неї програму, 1891 Франко завершує навчання в Чернівецькому університеті. 1893 Соціально-психологічна драма «Украдене щастя». 1890–1895 Разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ».Віршована історична драма «Сон князя Святослава». 1896, 1897 Збірка «Зів’яле листя».Збірка «Мій Ізмарагд». 1899 Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію. 1900 Збірка «Із днів журби» 1904 Полишив активну участь у політичному житті. 1905, 1906 Поема «Мойсей». Програмова збірка «Semper tiro» 26 листопада 1915 року . українська громадськість Відня висунула кандидатуру Івана Франка на здобуття Нобелівської премії (отримати завадила смерть) 28 травня 1916 Іван Франко помер, він похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/ivan-franko-hronologichna-tablitsya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
ГЛАВНАЯ
РАЗДЕЛЫ
РУССКИЕ КЛАССИКИ
АНТИЧНАЯ ЛИТЕРАТУРА
ЗАРУБЕЖНЫЕ ПИСАТЕЛИ
СОВЕТСКИЕ ПИСАТЕЛИ
СОВРЕМЕННЫЕ ПИСАТЕЛИ
СОВРЕМЕННЫЕ РУССКИЕ ПИСАТЕЛИ
ЛИТЕРАТУРНЫЕ СТИЛИ И ЖАНРЫ
ЛУЧШЕЕ
ШКОЛЬНОЕ
МЫ
О ПРОЕКТЕ
КОНТАКТЫ
РЕКЛАМА
logo
Рассказ Чехова “О любви”
Главная » Русские классики » Антон Чехов » Рассказ Чехова “О любви”
чехов рассказ о любвиКак рассказать о сложной, щекотливой ситуации, когда сердце мужчины отдано замужней женщине, не скатываясь на двусмысленность и столь привычную современной литературе пошлость? Гениальному писателю Чехову это удалось. Настроение, тонкость и сложность выражения художественного замысла рассказа нашло своё полное отражение в подтексте, в невыраженном явно мнении писателя об отношениях мужчины и женщины.
Особенный его рассказ «О любви», в котором замужняя женщина Луганская Лидия Алексеевна и помещик Алехин Павел Константинович испытали друг к другу чувства искренней любви, интересен тем, что, возможно, в этом рассказе нашли своё отображение романтичные чувства писателя к Лидии Алексеевне Авиловой. Правда, любовь Чехова к Авиловой известна только по её воспоминаниям и она, будучи весьма в преклонном возрасте, писала в своей тетради, что ей сложно распутать моток шёлка их отношений, и она так и не может решить вопрос: «любили ли они друг друга»?
Но в одном сюжет рассказа и события жизни писателя действительно полностью совпадают. Главный герой повествования – Алехин Павел Константинович – приезжает в Софьино и упорно, не жалея сил и времени, занимается сельским хозяйством, чтобы восстановить пришедшее в запустение собственное имение и сельскохозяйственные угодья. Антон Павлович в 1892 году приобрёл имение в небольшом селе Мелихове, и его семье, как и главному герою рассказа, пришлось приложить немало сил, чтобы преобразить запущенную, находящуюся в полуразрушенном состоянии, мелиховскую усадьбу.