Вона була останньою.
<span>Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, "мізинчиком", її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А, граючись з іншими малими Хухами, радо приставала на всяку забавку, до якої її кликали. І ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи. </span>
<span>Коротко кажучи, це була дуже гарна Хушка, може, ліпша, як всі інші Хухи в тому лісі. </span>
<span>Звали її Моховинка. </span>
<span>Ми, люди, всіх Хух звемо просто Хухами, так само, як і вони кажуть на всіх нас просто Люди. А тим часом Хухи бувають різні. Ті, що живуть у лісі, звуться лісовими; ті, що по проваллях та скелях - печерницями; що понад річками та озерами - очеретянками; ті, що у високій траві та бур'янах - бур'янками. Бувають ще: степовички, байрачні, левадні. Тільки немає болотянок, бо всі Хухи, як котики, не люблять вогкого. </span>
<span>Моховинка була зроду лісовою Хухою. Й не тільки лісовою, а ще й боровинкою, бо народилася вона у густому-густому старому бору, де споконвіку жив увесь її славний рід. Відомо ж бо, що Хухи з роду в рід живуть по одних і тих самих місцях. Переселяються ж тоді, коли щось зруйнує милу їм їхню батьківщину. </span>
<span>А це буває дуже, дуже тяжко, й вони гірко плачуть. Правда, люди здебільшого того плачу не розуміють, думають, що то стогне вітер, чи скриплять дерева в лісі, або пищать миші в полі. Бо ж люди дуже рідко помічають та розуміють чужі сльози... </span>
<span>Однак тому великому бору, в якім жила Моховинка, нічого не загрожувало. Лісник доглядав, щоб ніхто не кинув сірничка, хлопці глибоко всередину ходити боялися, рубали ж ліс тільки невеликими частками, й він швидко виростав знову. </span>
<span>В тім бору, між корінням великої сосни, зробила на осінь Моховинка собі хатку. Заблудити вона не могла ніколи, бо ту сосну легко було впізнати: на прикорні вона ділиться на три товстих стовбури. Моховинка заложила всі дірки сосновими галузками, а щілини й ізокола, й зсередини - м'яким зеленим мохом. </span>
Малювати- розмальований, малюнок, мальований, перемальований, замальований, домалювати, перемалювати.
На небо насунули темні грозові хмари . Вони пливли швидко, набігаючи одна на одну . небо враз потемніло. здійнявся шалений вітер,заушуміло гіля дерев . у повітрі закружляло тистя. на землю впали перші краплі дощу. небом прокотися гучний грім , і
розпочалася гроза
Прийшла сніжна зима.Золоте сонечко не могло піднятися високо над землею.Білі сніги вкрили пусте поле. Зашуміли тривожно безлистяні верховіття голих дерев. Прокинувся в широкому яру могучий вітер. Встав , вийшов з зимового лісу . Застогнала сильна хуртовина . Йде по сніговій землі той вітрюга, замерзають широкі річки, гуде холодна завірюха.
