- Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати, а проте втопився. І п'ятниці нічого не помогли, - говорив Карпо. - Варто було мучити себе цілий вік.
— Навчай, навчай! Яка пак премудра! — не втерпіла баба Параска. — Подивись лишень на себе! Коли б твого чоловіка хто посунув за діброву, а твою дочку аж за Рось, а тебе аж у саме пекло, то, може б, і між вами був мир.
Діло з грушею скінчилось несподівано.Груша всохла, і дві сім'ї помирились.В обох садибах настала мирнота й тиша.
"Який гарний парубок, хоч і білявий, які в його веселі очі!" - подумала дівчина, поглядаючи скоса на Лавріна.
Рідна мати б'є, та не болить, а свекруха словами б'є гірше, ніж кулаками.
Оно?
А. Фет
<span>Ночь тиха. По тверди зыбкой</span>
<span>Звезды южные дрожат.</span>
<span>Очи Матери с улыбкой</span>
<span>В ясли тихие глядят.</span>
<span>Ни ушей, ни взоров лишних,</span>
<span>Вот пропели петухи —</span>
<span>И за Ангелами в вышних</span>
<span>Славят Бога пастухи.</span>
<span>Ясли тихо светят взору,</span>
<span>Озарен Марии лик.</span>
<span>Звездный хор к иному хору</span>
<span>Слухом трепетным приник.</span>
<span>И над Ним горит высоко</span>
<span>Та звезда далеких стран:</span>
<span>С ней несут цари востока</span>
<span>Злато, смирну и ливан.</span>
<span>1842</span>
Історична пам'ятка описує історію минулого людини/міста.
Наша країна — це мелодійна мова і сумна пісня. Сумна, бо багато довелося пережити народові, але не втрачали і не втрачають оптимізму справжні сини і дочки України.
<span>Ми маємо всі підстави пишатися своєю славетною історією. Бо мали легендарних героїв, мужньо боролися з безкінечними нашестями чужинців на рідну землю. Відроджувалися з пожарищ і руїн, плекаючи та несучи далі незгасимий вільний дух народу. </span>
<span>В українців нелегка, але дуже давня історія. Адже ще шість тисяч років тому починалася Україна з трипільської культури і потім поступово формувалась державність. І не вина, а трагедія українців втому, що постійно хтось намагався знищити зачатки їхньої держави. А нашим славним воїнам доводилося постійно боротися, своєю кров'ю поливати свою ж землю. І це при тому, що українці за характером народ миролюбний, працьовитий. </span>
<span>Сталінські репресії та голодомори важким тягарем лягли на плечі на-роду. Але і в ті важкі часи звучало пломенисте слово патріотів своєї землі. Ніщо не могло його зламати! </span>
<span>Тому так важко бачити сьогодні байдужість людей. Дійсно, на шляху розвитку молодої держави дуже багато труднощів. Але їх можна подолати тільки разом. В єдності наша сила! </span>
Гармонійна єдність людини і природи