Думаю, потому что вопрос о сохранности природы стал актуален именно тогда, когда ее ресурсы стали не то, чтобы просто активно, я бы сказал(-а), беспечно истощать, а атмосферу загрязнять. Конечно, и раньше люди использовали природу, но в конце 20 века истощение стало масштабнее, теперь то, что до этого периода могли позволить немногие, стало нормой и основной потребностью человека. Иными словами, когда спрос был невелик, тема не так затрагивалась, т.к. нарушения в сохранности природы были не так критичны. Что касается решения этой проблемы, то людям нужно научиться контролировать свои потребности и нести ответственность за причинение вреда сохранности природы, иными словами должны наказываться. (как-то так)
<span>Петр родился в богатой семье помещика Юго-Западного края. Мать, установив его слепоту, пыталась окружить младенца излишней опекой, начала баловать его, но ее брат Максим, потерявший на войне ногу, потребовал, чтобы к племяннику не проявляли «глупую заботливость, устраняющую от него необходимость усилий». И в дальнейшем дядя Максим оставался строгим и добрым другом П., не позволяя ему чувствовать свою неполноценность, в конце концов вселив в него уверенность в возможности духовного прозрения. Оно и наступает в финальной сцене повести, когда П., уже испытавший счастье семейной жизни, отец зрячего сына, став пианистом, завораживает своей игрой огромный зал. </span>
Мартин Боруля подає позов на пана Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Він хоче вигідно видати дочку заміж, а тому просить Степана привезти з міста Націєвського — чиновника. У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій, щоб засватати Марисю за свого сина Миколу. Микола й Марися вже давно кохають одне одного. Але Боруля відхиляє пропозицію. З міста приїжджає Націєвський, якому Марися одразу пояснює, що вона кохає іншого — Націєвський її наче не чує. Пізніше він підслуховує розмову Мартина та Палажки про майбутніх дітей та кумів і вирішує втікати із заручин. Мартин Боруля наздоганяє чиновника і б'є його. Степан втрачає роботу внаслідок скасування земського суду, але він боїться сказати про це батькові. Після того, як Боруля дістав листа від Красовського про те, що має виселитися з орендованої землі, він тяжко захворів. Скоро надходить лист про те, що Мартину Борулі відмовлено у дворянстві, оскільки в документах не збігається одна літера. Боруля спалює усі документи і дає згоду на одруження Марисі й Миколи.
Сюжет комедії «Мартин Боруля» письменник будує на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало часу, але марно — дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тубілевич, а в нових Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простоï людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь піднестися над іншими
1) весенние воды
2) тихие, светлые
3) журчат, бегут, будят
4)Тихие, теплые майские дни
5)весна
