Чому, коли ми чуємо рідну мову, інтонації української пісні, в нашій душі з'являється щемливий і нез'ясовний смуток і в той же час дивовижне почуття світла в душі? У чому ж вічна сила, чарівливість народної пісні? Все досить просто. Українська пісня живе у віках тому, що її інтонації - це інтонації українського народу, це голос Батьківщини, голос матері, голос нашого . серця. Народна мудрість свідчить: "У пісні живе душа народу". Основа української пісні - це, передусім, її висока духовна спрямованість, яка вмістила в себе природне багатство української землі, характерні риси її народу, традиції народного побуту. Українська пісня є джерелом, носієм культури, основою усіх інших музичних жанрів.
Українська пісня є живим свідком історичних подій різних епох.
Це своєрідний літопис, що зберігається народною пам'яттю багато віків. Народно-епічні балади, оповіді, руни відтворюють картини сивої давнини, велич і героїзм народу.<span> Музичною основою українських народних пісень є духовні співи, древні церковні розспіви. Це ще раз підкреслює, що в основі великої української культури лежить християнство - православна віра наших предків.</span>
Величезна могутня внутрішня духовна сила лежить в основі української пісні, яка, водночас, відрізняється особливою співучістю, мелодійністю. У дивовижній мелодії розкривається уся природна краса України, її роздолля, чистота і щирість душі українця.
<span>Українська пісня живе і житиме у
віках тому, що українці багато й талановито співають, а, значить, не дають
пісні забутися, загубитися, зникнути з національної пам»яті.</span>
Людину все життя супроводжують два кольори: червоний — то любов, а чорний — то журба. Такими ж нитками, за народною традицiєю, вишивали рушники та сорочки. Проводжаючи сина в дорогу, мати дала вишитий рушник, як оберiг, як символ своєï любовi. I це була найдорожча рiч, яку вiн зберiгав протягом довгих рокiв, бо мати нiби вгадала синову долю, вишила ïï на полотнi.
<span>Поет пiдiбрав такi задушевнi слова, так зумiв виразити почуття багатьох людей, що вiрш став улюбленою народною пiснею для багатьох поколiнь.</span>
Алегорія - це перенесення людських якостей, стосунків, рис характеру на образ предметів чи тварин.
Алегоричний герой - персонаж твору, на якого перенесенні людські якості та риси характеру
Назва твору: "З нічних молитов"
Автор: І. Малкович.
Рід: лірика
Вид: філософська
<u>Тема</u>: діалог із Господом, інтимна розмова та свої прохання Богу.
<u>Ідея</u>: кожен з нас має прагнути побувати гарну та міцну сім'ю, а допомогатиме нам у цьому Бог.
Художні засоби твору "З нічних молитов"
Епітети: самотні душі, темні кручі.
Звертання: Господи.
Метафора: звити кубельце, всели до самітніх душ.
Єдинопочаток: хай кожен.../хай світитить.
Вірш складається із двох катернів, має перехресне римування (абаб - спасеться - круч - серця - обруч)
<span><em>Привіт, старий з казки «Про рибака і рибку». Я - "Ім'я". Дід, а це правда, що Ви три рази ловили золоту рибку? А дружина Ваша - скнара, все їй подавай: і корито, і хату, і королевою її роби. Ось і допиталася. Скільки Вам років? Мені 11. Як Вас звати? Я живу в місті Київ. Вчуся в школі № 140, в 6 класі. Займаюся "чим ти займаєшся"</em>
<em>Дайте відповідь, будь ласка.</em>
</span><span><em>До побачення. "ім'я".</em>
або
<em>Дорогий Нільс! Привіт! Пише тобі Юлія з міста Київ .Я прочитала про тебе повість Сельгми Лагерлеф «Подорож Нільса з дикими гусьми ». Мені сподобалося , як ти змінився. Ти був поганим , а зараз став справжнім другом! Я дізналася , що ти дуже любиш допомагати друзям , родичам , літати з Мартіном . Я теж люблю гуляти з друзями і допомагати всім , кому потрібна допомога. Мене здивувало , як ти доглядав за Мартіном в перші дні. Ти раніше був розсіяний , хуліган , ледачий , обманщик ! А після подорожі ти став уважним , справедливим , чесним , другом , став приносити щастя іншим. У тебе стало багато друзів. Ти навчився долати перешкоди.Я дуже люблю малювати , ходжу в школу мистецтв . Приїжджай до нас , я тобі покажу свою виставку робіт . Ми були б з тобою хорошими друзями. </em><span><em>До побачення!</em></span></span>