Т. Шевченко вже в дитячi роки швидко навчився читати й писати, разом з тим почав малювати – у нього виявився великий хист до малювання.
это "Институтка" ...в черной раде там Шрам ,Самко ,Тур ,
За весь навчальний рік, мені сподобався твір Олекса Стороженка "Скарб". "Скарб" безумовно оповідання на морально-етничну тему. Автор закликає нас, щоб ми поглянули який спосіб вибирає для себе людина.
В оповіданні "Скарб" автор зображує головного героя Павлуся байдужим, самозакоханим ледарем, що тільки й знатиме: сиди собі, їж та пий.Та наголошує:"Завидуєте щастю мого Павлуся, а ніхто б не схотів бути Павлусем".Є таке прислівя "Щастя знає, кого шукати", ось так і Павлуся щастя знайшло.
Ця історія дуже цікава, інтригуюча і реальна, я вірю що насвіті бувають такі люди з такими випадками.
Павлусь із повісті "За сестрою"
-п'ятнадцятирічний хлопчик
-хитрий
-цілеспрямований
-волелюбний
-витривалий
-кмітливий і розумний
-мужній і незламний
-має велику силу волі
-вправний і вмілий
-готовий до самопожертви
-ненавидить гнобителів українського роду
-зневажає і ганьбить зрадництво
-застосовує знання на практиці
-добрий
-скромний
-бойовий
-вірний
-справедливий
-винахідливий
-повага і любов до сестри,сім'ї та України
-гарно володіє зброєю
-швидко пристосовується до середовища життя
-навчився турецькій мові
-вправно сидить на коні
-він козацький нащадок
-відважний і хоробрий
-відданий
Михайлик із повісті "Гусі-лебеді летять"
-селянський хлопчик
-обожнює вчитися
-менший за іком від Павлуся
-допитливий
-іноді неслухняний
-кмітливий і розумний
-чуйний
-любить дідусеві розповіді і природу
-талановитий
-розумний
-багато читає
-змалку починає писати п'єси
-сприймає світ по дитячому казковою пригодою
-добрий і чемний
-працьовитий і цілеспрямований
-коли треба збити пиху комусь із хвальків,Михайлик завжди перемагає своїм колишнім автомобілем
Детальніше - на Znanija.com - znanija.com/task/30954298#readmore
<span><span>ДатаПодія</span><span><span>3 грудня 1722Народився в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Батьки відзначалися побожністю, миролюбством, гостинністю, чесністю. Зростаючи у середовищі мудрої праведності, їхній син з ранніх літ відзначався схильністю до зосередженості на своєму внутрішньому світі, твердістю духу, великим бажанням до науки і знань.</span><span>1738Батьки віддають Григорія на навчання до Київської академії. Досить швидко він став виділятися успіхами серед своїх однолітків.</span><span>1742Його запрошують до придворної співацької капели в Петербург. Після двох років перебування у північній столиці він повертається продовжувати перерване навчання.</span><span>1750Трапляється нагода вирушити у тривалу поїздку за кордон, з якої Григорій Савич скористався. Він відвідує Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, де знайомиться з життям тамтешніх народів, вивчає їхні звичаї і ближче знайомиться з культурою, передовими філософськими ідеями, літературними течіями. Безсумнівно, ця подорож справила надзвичайно важливе значення на формування поглядів майбутнього філософа.</span><span>1753Г.Сковорода займається педагогічною діяльністю. Працює в Переяславському колегіумі, де запроваджує багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох. Саме за недотримання усталених методів викладання його звільняють від цієї діяльності.</span>Після цього Г.Сковорода тривалий час працює придворним учителем у поміщика Степана Томари на Переяславщині. Він довго не погоджувався на таку службу, але, хитрощами заманений і заведений до панської садиби, змушений був усе-таки пристати на непривабливу пропозицію. Любов, привітна приязнь, якою відзначався колишній вельможа, більш за все впливали на Григорія Савича. Залишаючись при дворі, він був сповнений щиросердним бажанням стати корисним людям. Ці роки відзначилися поглибленим зближенням з життям народу, його внутрішнім єством, і це допомагало йому у пізнанні як самого себе, так і навколишнього світу. Часто у вільні від основних обов’язків години він мандрував околицями села: гаї, діброви, поля були співрозмовниками або співучасниками його роздумів.<span>1759-1769Г.Сковорода працює як викладач поетики і етики в Харківському колегіумі. Протест і несприйняття схоластичних догматів навчального процесу послужили причиною його звільнення. Понад чверть століття, «переповнюючись живим відчуттям істини», мандрує він містами і селами Лівобережної України, часто перебираючись і в сусідні губернії, даруючи народові знання й досвід духовного самопізнання.</span><span>1753-1785Сковорода пише переважну більшість своїх поетичних творів, що склали збірку «Сад Божественних пісень».</span><span>9 листопада 1794<span>Помер він в селі Пан-Іванівці (нині — Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не спіймав». Таким чином Г.Сковорода ще раз заявив про свою відданість духовному спасенному життю перед земними суєтністю і марнотою.</span></span></span></span>