Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
<span>І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
<span>Бо світиться вогник у темнії ночі, </span>
<span>Мов кличе додому мене! </span>
<span>Ввічливість-одна з найголовниших складових нашого життя.Це основа,на якій будуються наші стосунки з іншими людьми. Саме ввічливість допомогає на кожному кроку у житті. Десь вона допоможе не балакати весь вечір безперервно,десь-старанно вислухати співбесідника,навіть якщо тобі дуже не цікаво. Я вважаю,що ввічлива людина николи не буде турбувати людей по дрібницях ,ніколи не буде перебивати партнера,не буде грубіянити дорослим та одноліткам. Така людина завжди буде прийнятна у товаристві,та їй самій буде приємно спілкуватися з людьми,які тебе взяли до себе. Отже,якщо ти ввічливий,це дуже добре,як оточуючим,так і самому собі. </span>
- привіт дідусю, мені тебе бракуало як ти себе почуваеш?
- Привіт онуку, мені теж, не пилося, не їлося, не спалося, не лежалося, я дуже переживав за тебе
- я преніс тут тобі пару речей
- а ну показуй скоріше, мені дуже цікаво!
-я приніс тобі ліки які ти просив
- ой це дуже добре велике дякую
- але це ще не все
- справді?
- так! Дивись які я гарні окуляри тобі купив, а все для того щоб ти зміг прочитати новий випуск твого улюбленого журналу який я теж тобі придбав
- я дуже тобі дякую мені дуже приємно! Не хочешь щось поїсти?
- ні дякую, доречі я тобі ще купив харчів на тиждень, все як ти полюбляешь.
- Я дуже сильно тобі вдячний, ти мене дуже сильно балуєшь. Приходь жо мене частіше буду тебе з нетерпінням чекати.
<span>Я дуже люблю ходити у походи. Це захоплення я перейняла у своїх близьких друзів. Це дуже цікаво, тому що з кожною новою подорожжю я відкриваю для себе щось нове. У минулому місяці я вирішила зробинити невелику мандрівку за місто разом з родиною. Хоча вже було холодно, та я отримала багато вражень від зимових пейзажів та покаталася на лижах. Під час катання ми зустріли багато пташок, які з захопленям шукали у пухнастому сніжку поживу та лісову красуню - білочку. На зворотньому шляху ми втомлені весело обговорювали мандрівку і пили теплий чай. Зима - найчарівніша пора року, тому я так ціную цю подорож.</span>
Ніколи не зупиняйся на досягнутому, бо попереду - найцікавіше.