<span>Якось увечері, коли сонце так красиво заходило, зза кущів з'явилася зграя чудових великих птахів.Каченя ніколи не бачило таких прекрасних створінь.Сніжисто-білі, ніби із снігу, з довгими гнучкими шиямито були лебеді.Вони дивно закричали, махнули розкішними білими крилами і полетіли у вирій, за безкраЇ моря.Вони піднеслися високо-високо,а гидке каченя охопило дивне хвилювання.</span>
Серце. Воно є в кожної людини, бо без нього життя не можливе. А чи кожне серце наповнене скарбами?
У моєму житті є така людина душа якої зповнена любові, щирості, доброти, співчуття, ласки, турботи... А це і є скарби! Адже не завжди, в буденності, ми зустрічаємося з цими дорогоцінними почуттями.
Для одних - це просто слова, для інших - спосіб показати себе кращим, а для моєї матусі - це життя! Без цих дорогоціних дарів людина втрачає здатність любити і бути любимою. Я вдячна Богу за те, що моя мама не тільки береже в своєму серці ці скарби, але наповнює ними усіх хто її оточує.