Про Індію, про Індію мені стали снитися сни,
<span>Де бродять лопоухие індійські слони, </span>
<span>Під пальмою, в позі лотоса, сидить втомлений йог. </span>
<span>Хотів і я спробувати, от тільки не зміг. </span>
<span>І десь там, лианою, висить здоровий Ка, </span>
<span>З ним тискаться не варто вам, нехай навіть і злегка. </span>
<span>А ось Балу з Багирою, шукати марна праця, </span>
<span>Вони пішли на пенсію і в джунглях не живуть. </span>
<span>По вулицях, в пилу доріг, корів бредуть стада.... </span>
<span>Дають молоко вони? Та що ви, ніколи! </span>
<span>Але головне, що в Індії - Індійський океан.... </span>
<span>Ну чому Росії він, наприклад, не був даний? </span>
<span>І хвилі кольору смарагд свій відбивають рахунок, </span>
<span>Тому і час там так повільно тече.... </span>
<span>Про ці сни можу розповідати вам довго я, </span>
<span>Але вірю в те, що Індія дочекається і мене.</span>
Байдики бити, прийти до висновку, замилювати очі, збити з пантелику, гав ловити, жити розкошуючи,крига скресла, бути на видноті, ніде правди діти, камінь на серці( нести́ тяга́р на свої́х пле́чах ), потерпіти фіаско ( сісти маком, піймати облизня ), з чистого листа ( з нового рядка), козел відпущення ( <span>цап-відбувайло), для відводу очей (замилювати очі), дар слова, тягар спогадів, зачепити за живе, поставити мету, жили-були, верзти дурниці.
Ігор у нашій школі став цапом-відбувайлом, кожен намагався зачепити його за живе.
Після довготривалої гаряки, Марія почала верзти якісь дурниці.</span>
В дитинстві та в підлітковому віці у нас всіх напевно були якісь кумири серед співаків, акторів і так далі.Хтось можливо старався виглядати як кумир, хтось просто брав приклад, або ця людина стала стимулом добитись чогось.
Чи є у вас зараз той, ким ви захоплюється?
Щодо до мене, то напевно як і у всіх головні люди .якими я захоплюсь це мої батьки.Можливо через те, що ще не маю своєї сім"ї, я завжди дивуюсь як мама встигає все зробити і так гарно виглядати в свої роки, а тато вирішити всі проблеми і залишатись завжди в веселому настрої.
А ще особа якою я захоплююсь- це мій хресний. Він завжди є для мене прикладом мудрості, розсудливості, впевненості, доброти...А також я захоплююсь тим, що незважаючи на його статус і того, що він дійсно добився сам, він завжди залишається простою і хорошою людиною, з якою завжди приємно поспілкуватись і попросити поради.
1 речення. Характеристика: Речення складне, реальний факт, розповідне, неокличне, має 4 граматичні центри, односкладний, двоскладний, двоскладний і двоскладний, поширене, неповне, неускладнене.
Схема: (буду писати словами) обставина присудок означення означення додаток означення підмет обставина присудок, додаток присудок: обставина додаток підмет присудок і підмет обставина присудок.
2 речення. Характеристика: Речення складне, реальний факт, розповідне, неокличне, має 5 граматичних центрів, односкладний, односкладний, односкладний, односкладний, односкладний, поширене, повне, неускладнене.
Схема: підмет присудок, підмет присудок, обставина підмет присудок, обставина підмет присудок, та підмет додаток обставина обставина складений присудок, присудок додаток.
Вибач, якщо не все правильно.
Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.