Кульминацей произведения является момент, когда главный герой в маске (миллионер-меценат Пятигоров) наглумившись над почтенной публикой вволю, снимает маску.
Некрасов писал о детях или животных он любил милых
Невозможно представить творчество Александра Сергеевича Пушкина без любви. Не только поэзия, вся жизнь поэта была проникнута любовью. Его любовь пылкая, бурная, неукротимая. Она рвется наружу, ее невозможно удержать. Как горный поток, она сметает на своем пути все преграды. Это яркое живое чувство поэт не в силах удержать в горячем сердце, даже если оно безответное. Любовь помогала Пушкину надеяться и мечтать, печалиться и восхищаться, бороться и страдать. Только любовь вдохновляла великого поэта на написание таких замечательных лирических произведений.
Стихотворение "Я помню чудное мгновенье..." было посвящено Анне Керн, в которую Пушкин был влюблен какое-то время. Только любовь эта была мимолетной, поверхностной. Пушкин не был героем романа Анны Керн. Отчасти их сближало некоторое сходство внешних обстоятельств. Личная жизнь Анны Петровны казалось неустроенной, Пушкин на тот час получил двойной отказ от Олениных и Гончаровых. Поэтому на какое то время они сблизились, но это нельзя назвать истинной любовью, скорее всего — мимолетным увлечением, интрижкой. Анна Петровна писала в своем дневнике: <span>"Живо воспринимая добро, Пушкин, однако, как мне кажется, не увлекался им в женщинах: его гораздо более очаровывало в них остроумие, блеск и внешняя красота. Кокетливое желание ему понравиться не раз привлекало внимание поэта гораздо более, чем истинное и глубокое чувство, им внушенное".
</span><span>Позднее Пушкин и Керн встречались в Петербурге, поддерживали добрые, отношения, но ничего похожего на чувство, породившее "Я помню чудное мгновение...", не возникало. Это было действительно всего лишь мгновенье.</span>
Удивил необыкновенный талант маленького Юры, а так же его счастливая судьба, которая свела его со знаменитым композитором. Как уже было сказано до меня.
Джон Ґрифіт Чейні народився 12 січня 1876 р. в Сан-Франциско. Коли йому був майже рік, його мати вийшла заміж за фермера Джона Лондона, який усиновив її сина, і майбутній письменник отримав його прізвище. Рано почав працювати, ще в школі він підробляв продажем газет. А коли закінчив школу, пішов працювати на консервну фабрику. У 1893 році найнявся матросом на промислову шхуну, що відправлялася ловити котиківдо берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу багатьох його морських розповідей і романів. Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він отримав першу премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар’єри. У 1897 році Лондон разом зі своїм 62-річним швагром подалися на Клондайк шукати золота. Саме про це Джек Лондон написав багато оповідань. За все життя Лондон видав 16 збірок. Першими, котрі принесли йому популярність, були: «Син вовка» (1900), «Бог його батьків» (1901), «Діти морозу» (1902), «Чоловіча вірність» (1904), «Місячний пік» (1996) . Перші романи — «Дочка снігів» (1902), «Морський вовк » (1904) , «Гра» (1905) також були сприятливо сприйняті читачами. Одними з найвідоміших романів стали « Біле ікло» (1906), «Серця трьох», «Мартін Іден». Вісім його романів були успішно екранізовані. В 1907–1909 роках здійснив плавання на яхті «Снарк». Історія подорожі викладена в автобіографічному нарисі «Подорож на яхті „Снарк“» (1911 р.). З липня по вересень 1911 року Джек Лондон також здійснив кінні подорожі Каліфорнією та сусідніми штатами, які описав в оповіді «Четвіркою коней на північ від заливу». Джек Лондон помер у Каліфорнії 22 листопада 1916 р. в містечку Глен-Елен. Останні роки він страждав від ниркового захворювання і під час одного з нападів болю Джек Лондон прийняв занадто велику дозу снодійного.Накресли табличку і пиши