у тексті використано прийменники і сполучники. вони відіграють велику роль бо ж не скажеш Ось виструнчились весняному святковому вбранні вишні,сливи,черешні,груші.
<span>З-під шапки великого гриба виліз маленький черв'ячок. З-за гаю чути спів солов'я. Під час уроків я мріяла про відпочинок. Під кінець дня я зовсім не втомилася. Що ж до навчання, то до нього потрібно ставитися серйозніше.</span>
Люди різних професій не можуть обійтися один без одного.
Кожна людина, коли виростає знаходить професію з якою пов'яже своє життя. Хоть буде інженером, хоть директором фірми, так далі (просто встав ще якісь професії). Але кожна професія залежить від іншої. Наприклад: дизайнер інтер'єрів залежить від працівників на фабриках, заводах. Адже без них він не буде мати предмети, якими буде створювати інтер'єр будинку. Так само й директори різних фірм залежать від банку, адже там створюються та зберігаються гроші, якими потім виплачують заробітню плату. Так само й працівники магазинів залежать від працівників заводів, фабрик. Там створюються продукти, які продають в тих самих магазинах. Прикладів можна наводити довго, але ми можемо запевнити, що люди різних професій не можуть обійтися один без одного.
Чомусь в усі часи в усьому світі високо цінувалася скромність людини. «Чим розумніша людина, тим він скромніше», - говорить античний афоризм. У японській прислів'ї говориться: «Скромність - прикраса мудрості». «Скромність так само потрібна достоїнств, як фігурам на картині потрібен фон: вона надає їм силу і рельєфність», - писав Ж. Лабрюйер, а Л. М. Толстой вважав скромність і простоту головною умовою моральної краси людини. Спробую і я розібратися в цьому.
Напевно, скромність - це вміння не хвалити себе самому, а непомітно проявляти свої знання і якості.
Скромність - це допомогти одному в скрутну хвилину і такт, з яким ти можеш зробити це. Цінується не показне, а щира увага, безкорислива допомога, надана вчасно. Скромна людина не буде хизуватися цим, він просто порадіє, що зумів допомогти, не вимагаючи натомість подяки.
Скромна людина, на мій погляд, у всіх випадках задасть собі питання: «Чим я можу допомогти?». Він не засудить іншого, а постарається його зрозуміти.
Але мені здається, що скромної людини потрібно вміти відрізняти від вічного «тихі», який «собі на умі" і від нього можна ^ Дати підступу; від боязкого і сором'язливого, якому просто потрібно
трохи людського тепла, щоб він міг «розкритися», а не розвивати в собі комплекс неповноцінності.
Скромна людина може першим кинутися «в палаючу хату», вчасно прийти на допомогу, вгадати настрій іншого, зрозуміти, що той чимось засмучений, і зробить все, щоб розвіяти смуток або розсіяти марну тривогу товариша. Він зробить це від чистого серця. І навіть здійснивши справжній вчинок, скромна людина ніколи не стане хвалитися, бо це його природна поведінка (а людині, що любить поговорити про себе, важко уникнути марнославства, яке позбавляє людей природності). І. Бехер зазначав з цього приводу, що «скромність, хвалиться своєю скромністю, - це вже не скромність, а зарозумілість, одягнене у волосяницю скромності».
І ще я думаю, що скромна людина це зовсім не беззахисну істоту. При необхідності людина, скромний по суті, може одним словом поставити нахабу на місце, тому що при всій видимій поступливості у скромного людини дуже розвинене почуття власної гідності. Він скромний тому, що знає собі ціну, і йому немає необхідності здаватися краще, ніж він є насправді. Скромна людина не дозволить ображати себе. Може бути, він не з тих, хто буде захищати себе кулаками, він швидше відійде в бік саме тому, що глибше за інших зрозумів: продовжувати суперечку безглуздо.
Деякі не люблять скромних. Це справа глибоко особисте. І право кожного вибирати, хто йому подобається, а хто ні. Але особисто мені скромні люди симпатичні (якщо тільки це не помилкова, не показна скромність і вона не продиктована зарозумілістю). Скромні зовні, вони привертають багатством внутрішнього світу, а це цінніше будь-яких інших багатств.