Щоб бути щасливим багато чого не треба. Багато людей вважає, що щасливі люди це ті які заможні, але насправді це не так. Посправжньому бути щасливим це бачити перед собою усміхнених,здорових,життєрадісних батьків та рідних. Мати багато справжніх друзів які в скрутну хвилину тобі допоможуть, та розвеселять. Думаю ще щоб довкола було чисто, адже із за того що хтось насмітив з одного погляду людина може засмутитись, тому я стараюсь не смітити а викидати сміття тільки в сміттєвий бак. І цього людині предостатньо ,щоб бути щасливим.
Братський народ розпочав війну...
Гомінливий(т.е. голосний,балакучий)
Антоніми:Тихий,спокійний,небагатоголосний,мовчазний
-Привіт,бабусю! Я рада тебе бачити.
-Привіт! Я теж за тобою скучила.
-Можеш мені розказати про своє дитинство?
-Не дуже люблю пригадувати ті часи. Це було просто жахливо. Війна... Постійна боротьба за виживання.
-Чим же ви харчувалися?
-Різною травою, шукали в землі кістки та варили з них суп, крупа у нас в хаті була дуже рідко.
-Я співчуваю тобі, бо не розумію свого життя без ковбаси,сиру, майонезу.
-Нам залишалося тільки мріяти про такі делікатеси.
-А як ви ходили до школи?
-Я вже погано пам`ятаю, але здається закінчила лише 4 класи. Потім школу зруйнували, а в нас не було змоги туди ходити, бо батькам була потрібна моя допомога. Поки вони поралися в полі, я доглядала за молодшими.
-І скільки вас було в родині?
-О, нас було дуже багато. Четверо братів та п`ятеро сестер. Ми не всі були рідними. Справа в тому, що багато людей помирало, та щоб діти не були на самоті ми забирали їх до себе.
-Дякую тобі за цікаву розповідь.
Жила собі пампушка, і була вона дуже вкусна. Одного разу вона пішла на кухню погуляти. Побачила вона, що там на столі лежали, на тарілці, її родичі пампушкові. Приходить дід і бачить пампушки. Він їх зів і навіть нашу героїню пампушечку. Зарабив собі той дід ростройство жилудка.Кінець.
Мораль тута така: не їште пампушки з полу, а то будете як дід бігати у туалет.