Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга «Якщо» увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. Такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. Так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. Таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. Ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.
Працюючи репортером, висвітлюючи вчинки людей в різноманітних екстремальних ситуаціях: війни, епідемії, катастрофи, тяжкі умови праці, Р. Кіплінг викарбував модель поведінки людини. Р. Кіплінг бере за взірець поведінку та вчинки «білих людей», які несуть, на його погляд, просвітницьку й позитивну місію в суспільстві. Ці люди — романтики, віддані неписаному «кодексу честі». Насамперед — це люди дії, які на краю світу в складних умовах будують дороги, мости, лікують, керують, захищають. Взагалі — розбудовують цивілізацію «білих». (За таку позицію йому часто дорікали расизмом.)
У вірші «Якщо» Р. Кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: «А чи зміг би я так діяти, як пише Р. Кіплінг у своєму вірші?» На перший погляд, модель, запропонована Р. Кіплінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: «добро-зло», «життя — смерть», «дія — пасивність». Проте вражає сила глибокого проникнення у свідомість ідей письменника про місце справжньої людини в суспільстві. Спокійна рішучість у будь-якій ситуації, віра в самого себе, зневага думки натовпу, пронизує читача, немов удар струму. У своїй творчості, як правило, письменник будує моральні принципи поведінки людей, не розділяючи в абсолюті добропорядні вчинки від гріховних або неблагополучних, не розмежовуючи їх різко. Але у вірші «Якщо» він підносить до абсолюту етичну цінність таких рис людей, як мужність, енергійність, стійкість. Р. Кіплінг оспівує у вірші філософію, направлену на дію розбудови. Тільки своїми діями людина стверджує цивілізаційний шлях. Так, втративши всі сили під час досягнення мети, після поразок та невдач, людина знов і знов відновлює свої цілеспрямовані дії у вибраному напрямку. Автор показує, що взірець «справжньої» людини — це концентрація сили духу на грані неможливого. Коли всі сили вичерпані, усе втрачено, за певних умов людина спроможна, «зціпивши зуби», триматися в руслі особистих ідеалів.
<span>Людині належить час, і діяти в часі вона повинна гідно, як володар свого життя, підносячись над своїми пороками та недоліками. Час є однією з найважливіших категорій для людини дії. Тому марнувати його на вчинки, які не відповідають «кодексу честі», людина не повинна.
Багато на світі речей, над якими ми майже не замислюємося в повсякденному житті. Наприклад, сміх, біль, радощі, туга. Вони є частиною нашого життя.Сміх — здавалося б, звичайна річ. Ми сміємося, коли нам весело, та й годі. Але, якщо придивитися, все не так просто. Сміх може грати кілька ролей.<span>Ми сміємося над кумедним жартом — тут сміх виступає як прояв позитивних емоцій. Навіть вчені кажуть про те, що веселий, здоровий сміх є дуже корисним. Він поліпшує настрій людини, добре впливає на здоров'я. Як стверджують вчені, сміх навіть подовжує життя. А про те, що сміх втілює в собі саму радість цього життя, не варто і казати. І так зрозуміло!</span>Існує навіть ціла лікарська наука — сміхотерапія. Недарма кажуть люди, що сміх — спражній лікар душі людини.Сміх буває й іншим: злорадним або недоречним. Такий сміх здатен відвернути від людини оточуючих та друзів. Про такий сміх говорять люди: “дурний”, “сміх без причини є признаком дурачини”.Сміх буває також іронічним та сатиричним. Такий сміх здатний змінювати долю народів, образно кажучи, лікувати народну душу. З давніх-давен народні митці, поети висміювали в своїх творах недоліки влади та населення. Наприклад, зажерливість, скупість, “телячу” покірність, невихованість. Вершиною такого гострого сміху є сарказм. Так сміявся Шевченко над царями та царицями в поемі “Сон”.Сміх завжди робив свою справу. При допомозі сміху творилася історія: скидали жорстоких тиранів, формувалися характери цілих народів. Сміх, гумор повертали життєрадісність бійцям в найтяжчі години війни. Можна навести ще багато прикладів впливовості сміху.<span>В своїх міркуваннях я дійшов висновку, що сміх — велика сила, здатна змінити цей світ на краще.</span>