Порозуміння та єднання людей в екстремальній ситуації (за твором Джеймса Олдріджа «Останній дюйм») Зумій примусити серце, нерви, тіло собі служити. Р. Кіплінг Джеймс Олдрідж в оповіді «Останній дюйм» зображує події, які вражають своєю гостротою й проникливістю, показує силу волі й силу духу людини в екстремальних обставинах на межі можливого. Професіональний пілот Бен — самодостатня особистість. Досвідченого професіонала, льотчика малої авіації з двадцятирічним стажем ніби цілком влаштовує його життя, та неспокій і сумніви заповнюють душу. Через специфіку роботи пілота дружина та син майже не бачать Бена. Сином, Деві, опікується тільки мати. Дружина Бена за роки постійної відсутності чоловіка звикла до свого самотнього життя і стала байдужою до батька свого сина. Мені здається, що такі взаємини між подружжям не могли не вплинути на характер і вчинки сина, який ріс невпевненим і плаксивим хлопчиком. Спроби батька налагодити теплі стосунки та порозумітися з ним не мали успіху. Бен не відчував духовного зв'язку з рідною дитиною й шкодував з цього приводу. Спроби дійти злагоди закінчувалися роздратуванням батька та слізьми сина. Багато було причин для таких складних відносин: байдужість дружини до його роботи та особи, егоїзм і самого Бена, який не намагався щось змінити в їх спільному житті. Упродовж двадцяти років своєї непростої роботи Бен не спромігся як слід облаштувати сімейне життя. Одного разу вийшло так, що дружина поїхала і Бен залишився наодинці з десятирічним хлопчиком. Розгублений батько не уявляє як порозумітися з сином. Та якось Бен узявся за складну небезпечну роботу — зйомку фільму про акул у їхньому звичному середовищі — океані. І намагаючись зблизитися з сином, вирішив взяти його з собою у складний політ. Батько й раніше при нагоді завжди намагався зацікавити сина романтикою своєї професії. Бен вчив сина керувати літаком, пояснював йому всі незрозумілі життєві питання, але це виходило різко й грубо, нерідко доводило сина до сліз. Думаю, Бен любив сина, але настільки не звик піклуватися про дитину, що навіть забув узяти на завдання питну воду для хлопчика, захвативши тільки пиво та їжу. Залишивши хлопчика біля літака, Бен почав виконувати свою роботу. У цій бухті мешкало багато акул, вона так і звалася «акуляча». Потрапити в бухту й вибратися з неї можна було тільки літаком. На мій погляд, Бен узяв із собою сина, не усвідомлюючи всю серйозність та небезпечність цієї подорожі. В океані акули напали на Вена, розшматували йому м'язи, пошкодили кінцівки. У такій скрутній ситуації Вен поводиться як людина з невичерпними потенційними можливостями сильного характеру. Батько усвідомлює, якщо він помре, хлопчик залишиться один, і доля його буде трагічною. Так настав час самого важливого випробування для Бена, ось де і знадобилися сила волі, загартованість, мужній спокій справжнього чоловіка. Ці риси він набув на своїй небезпечній роботі, і, завдяки їм, не скорився, як здавалось, непереборним обставинам. Так Бен, фізично виснажений, слабкий, з пошкодженими кінцівками, постійно втрачаючи свідомість, керує діями сина, знаходить ті єдині вірні слова, які впливають на свідомість сина, спонукають його до справжніх вчинків. Хлопчик — дитина — виконав майже неможливе: затягнув батька в літак і, керуючись його настановами, впорався з літаком, вирахував останній дюйм і вдало виконав політ. Це сталося тільки тому, що насправді Бен дуже любив свого сина «суворою любов'ю». Він зробив усе можливе, щоб його син подолав останній дюйм у боротьбі за життя. Я впевнений, Деві більше не буде плаксою після всього, що випало на його долю. <span>Минув деякий час, і Бен вилікувався, хоча став калікою. Після одужання він ясно відчув, що «життя, яке йому подарував хлопчик», ще знадобиться йому. Треба до серця сина знайти ключ. Я думаю, батько знайде цей ключ і здолає «останній дюйм» у відносинах із сином. Цей дюйм, який розділяє «всіх і вся» дуже нелегко здолати, якщо не бути справжнім майстром, та Бен справжній майстер і справжня людина, він обов'язково подолає цей останній дюйм.</span>
Учитель - главный герой, имя Евгений Николаевич,работает в сельской школе.Есть жена,тоже учитель.Его семья имеет <span>дряхленький дом. Полного портрета внешности нету,но автор показывает некоторые штрихи внешности:цитирую </span><span>«лицо малоприметное», но особенно запоминались глаза - «немного печальные и оттого необыкновенно добрые», приветливая улыбка, «да уши торчали, как у Саньки» - обыкновенный молодой человек - оказывается, и лет ему было совсем немного - двадцать пять. Манера общения: общается со всеми вежливо будь то простолюдин или богатый человек.</span>
Рассказ " Васюткино озеро " - произведение, написаное В.П.Астафьевым о событиях, происходящих с ним в детстве. Свою историю он написал от лица 13 летнего мальчика Васи ,который заблудился в тайге из-за попытки подстрелить глухаря .Когда он заблудился, ему стало страшно. Но он сумел побороть свой страх, благодаря советам, приобретёным от родных, друзей, учителя. Вася был мальчик умный, смекалистый, наблюдательный. Все эти качества помогли ему выжить в суровых условиях тайги. Васютка не раз пытался заплакать, но его мужество и отвага не дали слезинке прокатиться по его щеке. Проведя несколько дней в тайге, Вася думал только об одном : поскорее бы дойти до Енисея, а от туда и до дома доплыть. После 5 дней Васютку подобрала маленькая лодка, на которой были друзья Васюткиного отца. Приплыв домой, Васю мать закутали одеялом, чтобы он не замерз и не заболел. После этого он рассказал о своих приключениях в тайге родным. Так Вася провел часть своих каникул в тайге.
