Что бы помещики нормально относились к своим крепостным.
Ответ:Герасим был крепостным,он не мог ослушатся барыню.По этому утопил Муму.
Объяснение: (сочинение) (Рассказик)
Отношенниекрепостных и барыни в повести вызывали в душе читателей того времени протест не только не только против жестокой тираннии,унижения человека,но и против рабского смирения героев,выработанной превычки крепостных людей слепо покоряться господской воле.В основу сюжета повести постного Варвары Петровны Тургеневой.Увидев рослого крестьянина в поле,барыня приказала в его усадьбу и назначила господским скороходом.В московском доме на Остоженке,описанном в повести Муму, немой Андрей был дворником.Он действительно утопил свою собачку,но самовольно уйти в родную деревню не решился и до самой смерти верно служил ей.
1. Начало
2. Основная мысль
3. Концовка
Картина Шагала "Синий дом" очень красочно иллюстрирует тот фрагмент стихотворения, где дому стало грустно и одиноко. Как и гном, его жильцы перебрались по своим делам за реку, там кипит и теснится город, туда ведет еле заметная тропка. Дом вздыхает, скрипя неприкрытой дверью, его окна поползли к углам, словно глаза, готовые во-вот заплакать. Точно пальцы испуганный рот прикрывают доски цоколя покосившиеся венцы. Сама гамма, которую выбрал художник для забытого дома, холодна и тосклива. Она контрастирует с живым городом, природой, словно для дома время остановилось, замерзло.
Дом ждет, глазницами окон смотрит он на дорогу, щелями слышит шаги пробегающих мимо. Дом пуст, ни тени жизни, ни движения. Лишь каменная кладка на углу цоколя поддерживает горемыку. Так и стоит он, опершись на кирпич, глядя вдаль и ожидая старых или новых хозяев.
У великому і неосяжному світі існує багато цінностей. Одні люди над усе в житті ставлять гроші, збагачення, матеріальний достаток, інші ж — духовність і моральні надбання. Можна віддавати себе повністю обраній справі, вчитися, читати різноманітну літературу, але поряд із цим не втрачати марно час. Треба вміти цінувати його.
Дуже часто ми сумуємо, загубивши якусь річ (навіть олівець), впадаємо у розпач, втративши коштовності, але зовсім не шкодуємо, коли гаємо час. Мені здається, що його втрата рівноцінна смерті людини. Ніщо не може її зупинити. Якщо ж ми сильно вболіваємо за померлим, то, витрачаючи час на пусті справи, чого не шкодуємо за ним? Я.Дмитренко застерігає нас: "Мандрівник вічний — невблаганний час — іде вперед, його не зупинити". Все на цій землі перестає існувати, але не він — швидкоплинний і незліченний.
Українські письменники, поети своїм життям доводять нам, що не можна витрачати час на пусті, непотрібні справи. Сосюра закликає і себе, і нас:
Працювать! Працювать безумовно!
Кожній хвилі нема вороття!
Ні! Я зовсім іще не заповнив
Золотої анкети життя.
Це свідчить, що люди повинні берегти кожну секунду, бо "велике щастя — жить", але, на жаль, воно може перерватися, а треба встигнути все зробити.
Слова І.Франка: "Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!" — свідчать про його активну життєву позицію, надзвичайну діяльність, яка билася в кожній клітині єства письменника, який вмів цінувати час.
Іноді зустрічаєш стареньких людей, які молоді духом і за своє життя встигли зробити так багато, що їм є про що розповісти, а слухати їх дуже приємно. Вони завжди прохають нас берегти свій час, не витрачати його марно і нагадують: "На годину спізнешся — за рік не доженеш". <span>
</span>
