1. Служить бы рад, прислуживаться тошно (Чацкий)
2. В мои лета не должно сметь свое суждение иметь. )Молчалин)
3. Минуй нас пуще всех печалей и барский гнев, и барская любовь. (Лиза)
4. Он слова умного не выговорил сроду, — мне все равно, что за него, что в воду. (Софья)
5. Уж коли зло пресечь: забрать все книги бы да сжечь. (Фамусов)
6.Как станешь представлять к крестишку ли, к местечку, ну как не порадеть родному человечку!..(Фамусов)
Взаимное стремление к получениям знаний в школе
Петя увидит свою бабушку и пустился наутек.
«Божественна комедія» – найзначніший твір Данте. Поему написано італійською мовою в останній період життя митця.Загальновідомо, що Беатріче — це жінка-мрія, символ високого і чистого кохання, центральний образ у творчості великого італійського поета Данте Аліг'єрі. Вічний образ Беатріче символізує красу у двох її аспектах — тілесному та духовному. З одного боку, це земна жінка. <span>Беатріче є одним з головних персонажів головного твору Данте — «Божественної комедії». Саме вона посилає Вергілія, щоб той був провідником Данте у Пеклі та Чистилищі, вона з'являється у чотирьох останніх піснях Чистилища та приймає естафету провідника у Вергілія, адже той є язичником, який не може потрапити до Раю.
Образ Беатріче у цьому творі остаточно набуває неземних рис. Вона, уособлюючи милість Божу, проводить Данте по всім сферам Раю, і з кожною сферою стає все більш осяйною та божественною. В кінці цієї подорожі Беатріче на мить зникає і з'являється вгорі, на престолі, увінчана короною з вічних променів, що виходять з неї.<span>Беатрі́че Портіна́рі (італ. Beatrice Portinari[1], нар.1265/1266 — †1290) — флорентійська жінка, «муза» і таємне платонічне кохання італійського поета Данте Аліґ'єрі[2]. Ототожнюється з Беатріче, провідником Данте у Раю в «Божественній комедії». Образ Беатріче справив великий вплив на розвиток теми платонічного кохання поета до недосяжної дами в європейській поезії наступних століть.</span></span>
Автор заблудился во время охоты в лесу,и попросил переночевать у мальчиков(Феди,Павлуши,Кости,Ильюши,и Вани) .<span><span>Они разговаривали о утопленниках,призраках,как вдруг
собаки залаяли и убежали.Павлуша кинулся вдогонку и вскоре вернул
их,сказав что они почуяли волка.
Потом чуть чуть помолчав,они начали разговор о леших и водяных...
</span><span>В конце Павлуша умер,упав с лошади.</span></span>