Кармалюк. Тому, що Сірко та Хмельницький - гетьмани а Кармалюк не гетьман.
<span>Історичні пісні є складовою частиною українського героїчного епосу. У них відображено важливі події історії, змальовано відомих історичних осіб. Основний зміст пісень — боротьба українського народу проти іноземного поневолення за соціальне та національне визволення. Історичні пісні виражають народне розуміння історії, дають оцінку подіям і діяльності відомих діячів. Хронологічно першими творами є пісні про турецько-татарські набіги, про полонення мирного населення та його страждання в неволі. У піснях народ оспівав оборонців вітчизни, їх непримиренність до ворогів, готовність скоріше вмерти, аніж підкоритися їм. Таким мужнім патріотом виступає козак Байда, який, навіть зазнаючи тяжких мук, знаходить спосіб поквитатися з ворогом. </span><span>Картина розправи вже приреченого на смерть Байди зі своїми ворогами приводить до висновку: доки серце б'ється в грудях, треба шукати і знаходити засоби боротьби з ворогом. У пісні стверджується думка, що ніколи не поневолити народ, який обстоює свою волю і незалежність. Розквіту історичні пісні досягли в період народно-визвольної війни 1648—1654 років. У них оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального і національного гноблення, проти польської шляхти та українського панства. У піснях цього періоду засобами символіки передається сила народу: образ повені в пісні «Розлилися круті бережечки», образ хмелю в пісні «Чи не той то хміль». Поетичний образ хмелю уособлював наростання наро</span>дної боротьби проти гнобителів, підкреслював, що запорукою сили Богдана Хмельницького є його тісний зв'язок з народними масами. Народ підтримував Богдана і в піснях прославляв його перемоги. У пісні «Ой Богдане, батьку Хмелю» підкреслено мужні риси характеру народного героя, його талант полководця, силу й відвагу. <span>З найдавніших часів до нас дійшли пісні, які донесли думи й почуття, болі й сподівання людей-трудівників. Пісня — це душа народу, його нев'януча краса.</span><span>
</span>
1." ...буцім з його чортяка лика дере."
2." Останеться він на світі, мов сліпий без поводатаря!"
3." Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить..."
4." батько ноги простяг"
5." Щастя, як горох з мішка"
6." Павлусь за ввесь день і пари з рота не пустить"
7." ...їсть неборак, аж за ушима лящить..."
8." Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш!"
9." до білого волосся доспався"
<span>10. "Хвалить шинкар п'яницю, а дочки своєї за його не віддасть!„ </span>
Кулаківські
Гордій- Фрол, Франя( заміжня за Корнія) і Яків-Василій-Іван,Катерина( заміжня за Семена)-Анатолій-Батько Вадима-Вадим
Щербань Софія
Клава- Горпина-Ніна- Бабуся Софійки-мама Софійки(в частині русалонька із 7в проти русалоньки з білокрилівського лісу Виявиться,що її звати Тетяна)-Софійка
Михайло-головний герой повісті, так як повість є автобіографічною; бешкетник,як і усі хлопчики, але лише у першій частині твору, так як потім він подорослішав, пішов у школу й набрався розуму; він був цілеспрямований, коли хотів потрапити до театру будь-яким чином; хлопчик сам себе навчити чогось, це було тоді, коли Михайлик сам навчився читати і рахувати до тисячі, а це чимала заслуга; а також він був із малозабезпеченої родини, але не дивлячись на це, він прагнув навчатися, і навіть, в таємниці від усіх читав книжки.