Біля струмка козак спішився і зсадовив малого на землю. Коня завів у прозорий затінок, зняв поклажу, розсідлав. Самопал обережно притулив до стовбура.
Поки малий вигулював коня, Омелько розпакував торбу. Лишилося ще пшоно, торбинка пшеничного борошна, кілька шматочків сала, капшук солі та з десяток тараньок.
Не відстібуючи з пояса ні лука, ні сагайдака, козак зачерпнув мідним казанком крижаної води. Тоді всипав кілька жмень пшеничного борошна. Круто посолив. Проказав молитву і почав вимішувати тісто.
Коли вимішав так круто, що тісто вже не липло до рук, то насипав у казанок ще борошна і заходився щосили перетирати грушевою ложкою тісто з борошном. Омелько так старався, що аж упрів, але буханець тіста перетворився на дрібненькі кульки. Їх козак обережно зсипав у неглибоку дерев’яну миску.
Малий тим часом напоїв Буланка, насипав у шаньку вівса й поставив коня у холодку. Потім заступом викопав поздовжню ямку, по боках поклав два шмати вивернутого дерну, а на них, як на цеглини примостив поданий Омельком казанок із щойно набраною зі струмка водою.
Козак сам заклав у ямку паливо, брязнув по кременю важким кресалом. І ось казанок облизують прозорі язики полум’я.
Коли завирував окріп, Омелько всипав туди всю гору борошняних кульок. Ось випірнула з каламутного варива одна, друга, потім ще кілька закружляли по колу. Нарешті, всі борошняні горошини піднялися нагору.
Омелько зняв казанок із вогню. Повичерпнував варене тісто і наклав у дерев’яну миску. Стали з малим, проникливо прочитали “Отче наш” і сіли розкошувати гарячою затіркою. Ще й по тарані роздерли.
Поки Омелько дожував тараню й відкрив рота, щоб загадати малому роботу, той уже спав на м’якій траві. Махнувши рукою, козак усе сам помив у струмкові й заховав у торби. Засипав піском вогнище, що ще тліло. Осідлав коня, повантажив торби, припасував до сідла самопал.
Напруживши з усіх сил очі, побачив в глибині долини ніби кілька макових зернят. Та зернята ті рухались.
Омелько висадив сонного хлопчика в сідло і повів коня до найближчого пагорба. Озирнувшись, спостеріг, що крапки-вершники на мить застигли, а тоді почали невблаганно наближатися.
Козак знайшов густий кущ, один товстий пагін притис якомога нижче і прикрутив його верхівку жмаком трави до супротивного куща. До гілочки ж приладнав стрілу.
Зладнавши “самостріл”, Омелько швидко повів коня. Невдовзі за спиною наче дитина в долоні ляснула. То Омелькова стріла в когось влучила.
Ваше, воріженьки, щастя, що малий зі мною! Тому утікати час і пора!
Пересадивши малого наперед, козак легко злетів у сідло. Буланко чимдуж погнав до далекого лісу. (За Ю.Логвином; 395 сл.)
2. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.
Вона - з голосу тура, мисливських сурем, скрипу дерев'яного рала, рокоту комбайна - вся в колосся, обсмаленого війнами. Ніжна і тендітна я а міцніша броньованої... , бо єднає дух і тіло.
5. Відіслали за хлібом (не впевнена) Завдання з математики
Дякую вам/вдячний вам
Бігати на вулиці
<span>1) Він що кішка: як ви його не киньте, всеодно на ноги стає.
2) Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м'ясо, а ні, то я буду м'ясо, а ви борщ.
3) ◦Як ви до людей, так і люди до вас;
4) Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був!
5) Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти
6) Ти його в плуг, а воно тобі в луг.</span>
<span> </span>Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.
«А я вже перехватив».— «Як?». — «Та з'їв окраєць хліба, та дві паляниці, та два решета гнилиць».
Артіль міцна, як всі за одного, а один — за всіх.
Аршин на піджак, а два — на латки.
Багач! Його сусіда чотирма волами оре!
<span>Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила.
</span>
я завжди купую витрішки в м*ясному магазині.
Я ніколи не ловлю гав на дорозі.
Ответ:
Объяснение: двісті п'ятдесят вісім
Двохсот п'ятидесяти восьми
Двомстам п'ятдесяти восьми
Двісті п'ятдесят вісім
Двомстами п'ятдесятьма восьми
Двохстах п'ятдесятьма восьми