У наш час вічливість все більше відсторонюється від загальноприйнятої поведінки суспільства і це погано. На мою думку, саме вона є тією важливою істиною, що допомагає людям зрозуміти один одного. У моєму розумінні, вічлива людина та, яка може у будь-якій ситуації проявити повагу до оточуючих: поступитися місцем в громадському транспорті, перепросити за помилку, усміхнено і щиро привітатися, допомогти іншим, дати пораду. Ще хочу наголосити на тому, що вічливість в людині обов"язково пов"язана і з іншими рисами характеру, такими як милосердність, доброта, безкорисність, повага і співчуттяⒶ.
Оньк очк есеньк еньк есеньк еньк к к енн енн
На Заході Україні, наприклад, ледь священик опускає в ополонку хрест, гуцули опускають у воду мережу зі словами: "Ловлю рибу». Саме цей обряд приносить удачу в рибальстві. А ще, люди вірять, що людина, хрестився в цей день, буде щасливий все життя.
<span>Ще є така традицыя на Традиція на </span>Водохреща<span> для того, щоб у домі завжди був порядок і спокій, свяченою водою прийнято окропити кожен куточок будинку, випити по ковтку і вмитися нею всім членам сім'ї, а також дати живності, яка є у господарів. Така вода має особливу силу й цілющість. Водохресною водою лікують рани, вона допомагає відвернути будь-яке лихо.
</span>
Після Водохрещенського вечора, на ранок відбувається хресний хід "на Йордань". У всіх містах і селах люди поспішають до священної воді, щоб принести в будинок святою водиці. На річці або озері в льоду обов'язково вирубується ополонка у вигляді хреста. Найсміливіші за традицією занурюються з головою - морози нікого не лякають. Адже тільки так можна очиститися від гріхів і хвороб.
<span>У деяких українських містах зберігся </span>традиція на Водохреща<span> звичай після обряду хрещення води опускати в ополонку поліно, щоб водилися голуби та бджоли. </span>
Н. тисяча дев`ятсот дев`яносто дев`ятьР. тисячі дев`ятисот дев`яноста дев`ятиД. тисячі дев`ятистам дев`яноста дев`ятиЗ. тисячу дев`ятсот дев`яносто дев`ятьО. тисячею дев`ятьмастами дев`яноста дев`ятьма(тьома)М. тисячі дев`ятистах дев`яноста дев`яти(тьох)
Важка доля випала на український народ. Шлях становлення України був складним і тернистим. Але на нас ще очікує досить багато невирішених проблем і прийняття складних рішень, які допоможуть Україні стати твердо на ноги. Ми вже маємо національний герб, свій прапор, гімн і державну мову. Проте важлива боротьба ще попереду: за нашу культуру, рідну мову і Батьківщину. Ми пробудили в собі відчуття єдності і готові піднятись з колін. Але як це зробити?Якою дорогою краще піти? Від нашого вибору залежить чи визнанає Україну світова спільнота, як незалежну, самостіну і сильну державу. Зрозуміло, що вибір не простий, але його необхідно зробити. Україна не може розриватись між двома політичними і економічними блоками.
На мою думку місце України повинне знаходитись саме в європейській половині світового товариства.