Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя
"Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя", - дорікав своїм сучасникам славетний Кобзар, Тарас Григорович Шевченко, у творі "І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє". У цьому вірші поет дуже емоційно і натхненно доносив до людей край важливу думку: не варто сліпо копіювати чужий досвід, чужі думки та ідеї, а треба жити своїм розумом. Брати від інших те, що є корисним, але думати власною головою. Треба мати почуття національної гідності, бути патріотом.
Майже кожен українець пам'ятає повчальну цитату з цього вірша:
...Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
Але мало хто пам'ятає продовження цієї цитати, хоча воно є не менш повчальним:
...Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають...
"Матір" - це Україна, це рідна земля, що породила нас. Цими словами Кобзар нас попереджує, що людина, що забуває свою країну та свій народ, не буде щасливою.
<span>Шевченко невіддільний від української культури. Він виріс і виховувався на її традиціях, але найбільше творче натхнення він здобував з народного життя, що кипіло непокорою ,бунтом ,жагучою ненавистю до кріпацтва.</span>
Перші теплі дні. Скоро птахи оповістять про прихід весни-красуні. Сніжок розстанне і буде зустрічати її веселим журчанням. Люди скинуть важкі шуби, теплі шапки й шарфи й будуть насолоджуватися теплим весняним сонечком. Навколо почне зеленіти трава. У садках та по парках в квіти вберуться дерева. Настануть довгожданні свята.
Вчора перед моїми очками впав кленовий листок
Листя з клена падає дуже повільно та граціозно
Настала весна,тепер я живу на весняній землі
Я дуже чекаю теплих весен.
Дивись який гарний вишневий цвіт.
Не їж це,це зелена вишня
