Сім’я — це найближчі та найулюбленіші люди, це наш будинок, де нас завжди чекають з нетерпінням.
Сім’я відіграє в житті кожної людини, на мою думку, найважливішу роль. З самого народження нас оточують найрідніші люди — мама й тато. Вони нас вчать всьому: ходити, говорити, думати. Вони годують нас, одягають, піклуються про наше здоров’я. Вчать бути добрими, чемними, виховують нас.
У родині мають бути довірчі відносини. При цьому всі один одного люблять, поважають, розуміють і завжди готові допомогти, що б не сталося. Але, на жаль, не всі сім’ї такі. У деяких сім’ях найближчим людям не вдається знайти спільну мову, вони постійно ображають один одного, лаються. Іноді трапляється, що і б’ються. А ще бувають сім’ї, в яких панують байдужість і нерозуміння. Ніхто не цікавиться проблемами або справами своїх близьких, живуть як чужі люди.
Я вважаю, що всі люди мріють про щасливу родину. Але для цього кожен з її членів повинен докласти багато зусиль. В першу чергу, потрібно поважати один одного та вміти слухати. Адже без взаєморозуміння ніколи не буде добрих відносин. Ніколи не можна сприймати один одного в сім’ї як належне. Адже часто бувають сварки й конфлікти, коли ми робимо рідним боляче, ображаємо їх. При цьому не поспішаємо просити вибачення. Сподіваємося на те, що рідні все зрозуміють. Так не повинно бути! У сім’ї теж ніколи не можна забувати про ввічливість. Треба намагатися завжди бути добрими й ніжними зі своїми близькими.
У лісі тече дуже чисте джерело.
-Привіт Вася! Підемо сьогодні в ліс? -Ходімо, сьогодні прекрстная осіння погода. -А давай візьмемо з сабой козуб для грибів, я думаю в лісі багато грибів птоми, що йшли дощі! -Це гарна ідея! -А ти знаєш їстівні гриби?-Так, знаю деякі: маслюки, подберезовікі.-Я теж знаю-мухомор! Він красивий, навіть шкода, що не їстівний!-І ще мені треба зібрати гербарій, адже зараз листя дерев розфарбовані в самі різні кольори і якщо ми пропустимо цей сезон, то доведеться чекати наступного року!-Ходімо!-Як здорово в осінньому лісі!
ошибок трохи в словах
Під час каникул ви зі своїм класом відпочивали на Чорному морі ?
Була на світі дівчинка, яка дуже любила читати. Її батьки навіть зробили їй маленьку бібліотеку, у якій було десь з 50 книжок. Кожного року їй купували нові книги, а старі, які вона вже прочитала, продовжували стояти без діла. Кожного разу, коли дівчина засинала, її книги ніби становилися живими - вони могли розмовляти, пересуватися з одного місця на інше. Усі нові, непрочитані книги не хотіли знайомитися зі своїми попередниками - вони вважали себе цікавішими за них, тому завжди ображали їх. Уся бібліотека ніби розділилася на два табори - старий та новий. Завжди йшли суперечки між ними, кожен із них хотів показати, що вони - не слабші за супротивника. Кожного ранку дівчина вгамовувала свої книги, і говорила, що кожна із них - по-своєму унікальна та цікава, і що не можна сказати, що одна - краща за іншу. Вона однаково любила свої книги, це - її скарб, який вона нікому віддавати не збирається.