Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя "Тарас Бульба". Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: "За образу не подивлюся і не зважу ні на кого".
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, "швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. ...Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола".
Почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської Польщі. "За один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. Риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м'якість, стали тепер грізними і сильними. А старому Тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших".
Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його як і мріяв батько, у битві під Дубно обрали курінним. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.
Пасербниуя добра , а рідна дочка зла .
<span>1) </span>160
кіл
— Ану, хлопці, додайте йому ще
десять кіл, — махнув пальцем Брякус. Він про щось зосереджено думав.
Результат був таким же. Так
повторювалося кілька разів, поки вага не збільшилася до 160.
— Молодий
чоловіче, дорогий ви мій! — з порогу схвильовано звернувся Брякус до
Івана. — Це неймовірно, але факт! Запам’ятайте цей день: сьогодні ви
встановили новий рекорд Республіки! Ура!
2)”Боже,поможи”
«Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і
проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже, поможи!»
3)Колишній
журналіст, який спився, продав квартиру й тепер мешкав у розвалюсі по сусідству.
4) Він несе цілу торбу яскравих дрібничок. Карлик шпортається
— і весь цей мотлох розлітається по арені. Мавпочка скубе його за волосся. Зала
регоче. Піня збирає своє багатство, але робить це дуже незграбно, раз по разу
щось гублячи. За кожну втрату мавпочка дає йому ляпаса. Зала надриває животи.
Раптом Піня підкидає свої знахідки вгору й починає ними жонглювати. У повітрі
літають черевики, пляшки, м’ячики і навіть шабля.
П'єса - це літературний твір, зазвичай драматичний. Форма передбачає наявність великої кількості діалогів (монологів), написаних у формі реплік.
Як правило, п'єса створюється з метою її трансформації в ще один вид мистецтва - театральну виставу.
П'єси можуть бути драматичні, комедійні, трагічні та ін.
Переважає, усе ж таки, драматичний жанр.
Різношерстний- не схожий, різний, різного соціального статусу