<span>1. Аеродром, алея, буран, бур'ян, верховина, вершина, горбочок, горобина, зелена, земля, океан, острів, повість, повітря, росинка, рослина, струмок, струнка, травень, травичка, хвилина, хвиля, чайка, чарівний, ярина, яхта.
2. Алея була засаджена горобиною, яка цвіла в т</span>рав<span>ні місяці.
</span>
Одного разу мені дали завдання написати про життя сучасних школярів. Для цього мені потрібно було побувати в одній зі шкіл міста. Чесно кажучи спочатку я трохи сумнівався, чи все пройде добре, адже сучасні учні не такі як раніше. Але все таки я поїхав в одну з таких шкіл. Ці хлопці та дiвчата були такі різні, тямущі, яких об'єднувала школа,а іноді загальні інтірес.
Я зайшов в один з класів і запитав,що вони думають про школу, про своїх однокласникiв. Мене вразило те, що відповіді були майже однакові. Всі вони говорили : "Школа подарувала нам багато незабутнього, що коли ми закінчимо школу, то всі розбіжимося в різні боки, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі і недруги, але шкільні товариші залишаться в пам'яті назавжди."
Я вже готовий був подати до редакції матеріал, але несподівано учні у яких я брав інтерв'ю запросили мене в похід. Коли ми йшли всім було весело, потім дівчатка стомилися, а хлопці забрали у них рюкзаки й волокли їх на собі, як і свої. До ночі вони розбивали наметове містечко і збирали хмиз, а ми готували вечерю на багатті й відпочивали. Потім були гітара і пісні, дзенькіт комарів і солодкий сон. На наступний день ми рушили далі по маршруту. І так тиждень. Всі хлопці були такими уважними, турботливими, сильними, кмітливими. І тут я зрозумів, що наше майбутнє і майбутнє наших дітей в добрих ,надiйних руках.
Одного летнего дня я пошла в сад, погулять. І вдруг мне послышалось что изза кустов кто-то выпрыгнул. Я обернулась но некого не было, лишь на веточке был голубой бантик. Я расказала об этом своей новой подруге Валерие, и она сказала что-бы не случилось но мы откроем тайну голубого бантика. И вот мы на месте приступления. Всё осмотрев, мы нашли ещё одну важную деталь- отпечаток на грязи ступни ноги. Размер был 36. Так как мою калитку умели открывать лишь друзья, мы пришли к выводу, что это мой знакомый. А мы знали только трёх людей с таким размером ноги. Вычислив что Альбина в это время была у своей бабушки, у нас оставалось два варианта. Либо Полина или Оксана. Мы ходили и узнали что Оксана смотрела за своей племянницой. Я с Лерой пошли к Полине. Она обьяснила что просто захотела яблок. История оказалась очень простой, но наша игра Шерлока и Ватсона запомнились нам на всю жизнь.
<span>1) Неповне речення з пропущеним підметом
наведено в рядку: <span>
</span>
Б)<span>
Слухає пісню вечора на березі сивої річки .
2</span>) <span>Правильну
харатеристику цього речення наведено в рядку
</span>(Даремно ходиш стежкою крутою, шукаючи
загублених слідів.):<span>
</span>
А)<span>
односкладне, повне
3</span>)<span> Тире на місці пропущеного присудка можна
поставити в реченні
</span>
Г.
Ще сіно пахне космосом віків, а космос (–)
<span>океаном окаянним.
4) Односкладні речення.
</span>
<span>1. Назбиравши ягід, швидко повертаюся додому.
</span>
2. З будинку віє теплим спокоєм.</span><span> </span>