2. В лесу 3. Волк , 7 козлят , мама и кузнечик 4.Мама - сарафан с фартуком на нём , волк - штаны в полочку , козлята - девочки в сарафанах , мальчики в рубашках и штанах 5. Волк - жестокий , беспощадный , хитрый , мама- заботливая , добрая , трудолюбивая , козлята- весёлые и беспомощные , кузнечик- трудолюб .6. Волк проглотил ( съел) 6 козлят и специально изменил себе голос , для хитрости , мама - спасла козлят , допустим чуть не убила волка ( это необязательно писать ) , кузнечик - поменял голос волку .7. Мне кажется , что основной смысл сказки заключается в том,что надо маму слушаться,она плохого не посоветует.
Ещё в том,что не надо верить льстивым речам.
Ну,и наконец,в том,что добро всегда побеждает зло( это вместе 7 и 8) 9. Мне сказка понравилась , очень добрая и душевная )))
«Айвенго» характеристика головного героя
Вільфрел Айвенго — головний герой твору.
1. Походження героя. (Айвснго належав до шанованого старовинною роду саксів. Його батько — Седрик Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.)
2. Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря. (Незважаючи на те шо Айвснго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. На турнірі піл Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом «Позбавлений спадку» і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Тріана де Буагіль-бера.)
3. Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.)
4. Чесність і шляхетність. (Айвенго попереджає про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, допомагає вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Для Айвснго не має значення та обставина, шо Ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не личнло піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».)
5. Здатність на сильне кохання. (Айвенго усім серцем покохав вихованку Седрика — леді Ровену. Його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому. Перемігши на турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрик дарував синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються)
6. Готовність допомогти людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним. коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.)
В образі Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. Автор створив портрет ідеального лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням битися. Він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.
Возможно, вы иимеете ввиду Маркиза де Сада (полное имя Донасьен Альфрнс Франсуа де Сад). Писатель и философ был сторонником абсолютной свободы. В его честь в психологие (сексологии) есть понятие "садизм" - удовлетворение путем причинения страданий и унижений другому человеку.
1) тихий, замкнутый человек, к нему плохо относятся, считают его никем 2) они смеются над ним издеваются...
Для жизни каждого человека просто необходимо иметь свою личность, то, как о тебе сложат мнение, будут ли тебя уважать, напрямую зависит оттого, какую личность ты из себя представляешь.
Не все мы рождены личностями, точнее, ни один из нас. Мы становимся личностями по мере нашего взросления, у кого-то, это происходит быстро, у кого-то, медленнее. Но всё же, все мы приобретаем свою личность.
Обрёв её, мы сможем мыслить более здрава, и опираясь на те знания о мире, обществе и остальным различным вещам, которые мы узнали за жизнь, ребёнок же, который ещё не стал личностью, не может мыслить здраво и поэтому зачастую поступает безрассудно, и всё же, со временем учится на своих ошибках, перерастая с годами в индивидуум, личность.
