Основная мысль- Но никто не виноват в моей смерти,и я тоже
Глава 8.
1. История Маши Троекуровой.
2.Появление молодого учителя-француза Дефоржа.
3.Француз в комнате с медведем.
4.Француз убивает зверя.
5. Француз начинает давать девушке уроки музыки.
Глава 9.
1. 1 октября, в день храмового праздника.
2. К Троекурову съезжаются гости.
3.Разговор о разбоях Дубровского.
4.Рассказ о подвиге Дубровского.
Глава 10.
1.Спицын и Дефорж в одной комнате.
2.Ограбление и запугивание Спицына ночью.
Глава 11.
1.Рассказ о знакомстве Дубровского и француза Дефоржа.
2.Обмен документами.
<span>3.Отношение к французу окружающих.
</span>
тема: человек и его мечта
идея: реализованная мечта приходит только вместе с борьбой, которую надо иметь силы преодолеть, чтобы быть по-настоящему счастливым.
«Божественна комедія» – найзначніший твір Данте. Поему написано італійською мовою в останній період життя митця.Загальновідомо, що Беатріче — це жінка-мрія, символ високого і чистого кохання, центральний образ у творчості великого італійського поета Данте Аліг'єрі. Вічний образ Беатріче символізує красу у двох її аспектах — тілесному та духовному. З одного боку, це земна жінка. <span>Беатріче є одним з головних персонажів головного твору Данте — «Божественної комедії». Саме вона посилає Вергілія, щоб той був провідником Данте у Пеклі та Чистилищі, вона з'являється у чотирьох останніх піснях Чистилища та приймає естафету провідника у Вергілія, адже той є язичником, який не може потрапити до Раю.
Образ Беатріче у цьому творі остаточно набуває неземних рис. Вона, уособлюючи милість Божу, проводить Данте по всім сферам Раю, і з кожною сферою стає все більш осяйною та божественною. В кінці цієї подорожі Беатріче на мить зникає і з'являється вгорі, на престолі, увінчана короною з вічних променів, що виходять з неї.<span>Беатрі́че Портіна́рі (італ. Beatrice Portinari[1], нар.1265/1266 — †1290) — флорентійська жінка, «муза» і таємне платонічне кохання італійського поета Данте Аліґ'єрі[2]. Ототожнюється з Беатріче, провідником Данте у Раю в «Божественній комедії». Образ Беатріче справив великий вплив на розвиток теми платонічного кохання поета до недосяжної дами в європейській поезії наступних століть.</span></span>
В провинциальном городке случилось ЧП: золотых дел мастера Хрюкина укусил за палец щенок. Укусил справедливо, потому что пьяный Хрюкин издевался над собакой и тыкал ей в нос папиросой. Собралась толпа. Подошел полицейский Очумелов. Стали решать, что делать со щенком. Решение суда в лице Очумелова зависело от того, кто хозяин щенка: если у пса нет хозяина, его Очумелов советовал уничтожить, а вот если хозяин богат, то щенок достоин жалости. Свое решение Очумелов менял через каждые 2 минуты, как хамелеон меняет цвет. Все закончилось тем, что щенка пощадили, т.к. выяснилось, что его хозяин - брат генерала Жеглова. Щенка отправили в дом генерала, а вот укушенного Хрюкина Очумелов пригрозил наказать...
