1) Обидва учні, обидві учениці, обоє завдання.
три уроки, троє сел.
п'ять зошитів, п'ятеро квітів.
Шість будинків, шестеро днів.
2) і.в - чотири п'ятих метра
р.в - чотирьох п'ятих метра
д.в - чотирьом п'ятим метра
зн.в - чотири п'ятих метра
м.в - (на) чотирьох п'ятих метра
кл.в - чотири п'ятих метра
і.в - дві сьомих метра
р.в - двох сьомих метра
д.в - двом сьомим метра
зн.в - дві сьомі метра
м.в - (на) двох сьомих метра
кл.в - дві сьомі метра
і.в - три других метра
р.в - трьох других метра
д.в - трьом другим метра
зн.в - три других метра
м.в - (на) трьох других метра
кл.в - три других метра
3)Двадцять тон і одинадцять кілограмів
п'ятсот карбованців і сімдесят копійок
триста вісімдесят чотири школи
п'ятсот вісімдесят дев'ять піонерів
тисяча сімсот вісімдесят 7 книжок
шістдесят сім, сімдесят чотири, триста сімдесят три, шістсот сімнадцять, вісімсот вісімдесят сім, дев'ятсот тридцять два, тисяча триста сорок п'ять.
і.в - триста вісімдесят чотири школи
р.в - трьохсот восьмидесяти чотирьох шкіл
д.в - трьомстам восьмидесятьом чотирьом школам
зн.в - триста вісімдесят чотири школи
м.в - (на) трьохстах восьмидесяти чотирьох школах
кл.в - триста вісімдесят чотири школи
Тут усі речення з прямою мовою,
<span> Одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. Літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка. От наш горобчик і каже:</span>
<span>- Мої зернятка! Я знайшов! А чужий і собі:</span>
<span>- Мої! Коли мої! Коли мої!</span>
<span>І почали битися. Та так б'ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір'я з них летить. Бились, бились, поки потомились; сіли один проти одного, надулись і сидять, та вже й забулись, за що була бійка. Коли згадали: а де ж наші зернята? Зирк, аж зернят вже й нема! По дворі ходить курка за курчатами, квокче та промовляє:</span>
<span>- Дурні бились, а розумні поживились, дурні бились, а розумні поживились!</span>
<span>- Що ти кажеш? - питають горобці.</span>
<span>- Та то я дякую вам, що ви такі дурні! От поки ви здуру бились, то я з своїми курчатами поснідала вашими зернятками! Що то, сказано, як хто дурний!.. Нікому було вас бити та вчити! Якби вас хто взяв у добру науку, то, може б, з вас птахи були!..</span>
<span>Чужий горобчик розсердився за таку мову.</span>
<span>- Вчи своїх дурних курчат розуму, а з мене й мого розуму досить! - підскочив, тріпнув крильцем, цвірінькнув та й геть полетів. А наш горобчик зостався і замислився.</span>
<span>"А правда, - думав він, - краще бути розумним. От курка розумна, собі наїлася, а я мушу голодний сидіти".</span>
<span>Подумав, подумав та й почав просити курку:</span>
<span>- Навчіть мене розуму, пані матусю! Ви ж такі розумні!</span>
<span>- Е, ні! - каже курка. - Вибачай, серденько! Маю я й без тебе клопоту доволі, - он своїх діточок чималенько, поки-то всіх до ума довести! Шукай собі інших учителів! - та й пішла собі в курник.</span>
Сьо-го-дні або сьо-год-ні
Н. я, ти, ми, вони, воно
Р. мене, тебе, нас, їх, його
Д. мені, тобі, нам, їм, йому
З. мене, тебе, нас, їх, його
О. мною, тобою, нами, ними, ним
М. на мені, на тобі, на нас, на них, на ньому
