Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.
Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.
Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.
Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.
Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця.
Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових горіхів.
Рідна мова-це наша українська.
Я вважаю,що найголовнішим в її вивченні є орфографія.Без неї наша мова була б не милозвучною і не правильною.Але ми вивчаемо орфографію і завдяки їй українська мова посідає 2 місце по милозвучності і плавності серед усіх мов світу.
Тому продовжеємо вивчати орфографію.
1. <span>нечутливо</span>
2 .нескінченно
3.
4. наскрізь,повністю,зовсім.
Взимку землля вкривається білим пухнастим снігом.Зимою я катаюся на санках з своїми друзями.