Стоїть біля річки явір. Схилив свою зелену патлату голову над водою, неначе парубок, що сумує за нареченою.Сів на березі річки - та й зажурився, бо далеко кохана, не може бути з ним зараз. Де вона? Що з нею? Не знає він цього, тому сидить на березі і дивиться у воду, неначе хоче побачити і ній відповідь. Але бачить тільки своє своє відображення у воді-дзеркалі.
Я знаю, що Київ - столиця України.
У Києві ми побачили багато гарного.
Я вважаю, що Київ - найкраща столиця світу.
Я Восьмого Березня
Вдосвіта встану
І мамі сніданок
смачненький зроблю,
А потім віддам їй малюнки, і квіти
І віршем скажу, як її я люблю.
Вона засміється, весла
Й щаслива,
Привітна, духмяна, неначе весна.
Ой, мамочко-мамо,
яка ж ти вродлива,
<span>Така ти у цілому світі одна!</span>
Мій товариш - добра й чесна людина. Ми завжди разом, де б не були. Ми дружимо зі самого дитинства, ми дуже схожі. Нам ніколи не буває сумно.
Мій друг чесний і розумний, він ніколи не здасть моіх таємниць. Ми любимо грати в ігри разом. Нам кажуть, шо ми браття за душею, з чого ми лише сміємось. А можливо воно так і є.
Він найкращий товариш у моєму житті - і я пишаюся ним