Українська історична пісня зажурилась Україна змальовують той час коли на нашу землю нападали татарські та турецькі завойовники. незважаючи на те що йдеться про сумні і серйозні речі твір пройнятий притаманним українським гумором.
У історичній пісні та ой як крикнув же та козак Сірко кошовий отаман Сірко порівнюється у пісні із села військо із сонечком. так висловлюється всенародна любов до своїх захисників.
Лаврін – молодший син у сім’ї Кайдашів. Лаврін — лагідний, м’який, жартівливий, дотепний, веселий. У нього приваблива зовнішність: «Лаврінове молоде довгасте лице було рум’яне, веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво». Він у всьому бачить хороше, добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці.
Ще від рідної матері Андрій Малишко навчився добре розуміти українську пісню і полюбив її усім серцем. Саме в рідній домівці, у річищі рідного материнського духу він осягнув найцінніші людські поняття, поняття добра і зла, краси і незугарності, правди і кривди – нерозчинну і незрадливу народну спадщину. Саме з рідної домівки починаються витоки творчої спіралі, яка повертається усе життя і під кінець перетворюється у найважливішу думку видатного поета – думку про рідний дім одного з самих народних літераторів середини минулого століття Андрія Малишка.Крім спогадів про рідний дім А. Малишко у своїх поезіях постійно звертається до одвічного питання людства про призначення людини у цьому світі. Це питання поет намагається розкрити, йдучи від засвоєння глибинної народної етики и використовуючи моральні надбання українського народу як життєтворчу силу для своєї діяльності. Він постійно і послідовно прагне впровадити цю силу у реальне життя сучасників, намагається утвердити найбільш вірну шкалу морального відліку, відправною крапкою якого є рідний дім. Дзеркалом суджень про світ і особистість для А. Малишко стає гармонічне поєднання народної моралі і суспільної реальності. Ключем до розуміння творчості поета є духовні цінності українського народу, поважливе ставлення до яких було прищеплено йому ще з дитинства казками з материнських вуст і її ласкою, батьківською наукою, вітром і небом Придніпров’я.<span>Усі поезії А. Малишка початкового періоду його творчості наскрізь пронизані поглядами людини з активною життєвою позицією, натхненною прикладами минулих поколінь співвітчизників. В той час це цілком відповідало народному духові, щирому пориву до будівництва нового життя і тогочасній ідеї керівництва країни про самозречення від особистості заради світлого майбутнього, яке дозволяло «вождю усіх народів» робити з тією особистістю усе, що заманеться. Але А. Малишко вдавалося у своїх творах не стільки показувати героїку перших п’ятирічок, скільки вичитувати гуманність вікових надбань та моральні заповіти свого народу. В алегоричних образах поет показує людину, яка понад усе любить свою землю, свою родину, свій дім.</span>
<em>Я дуже люблю пригодницьку літературу . Мене часто запитують чому . Тому що вона цікавіша за інші жанри . Там кожну хвилину щось відбувається авантюри , аварії , бої . Найбільш мені подобається " Льодові побоїщі" . Це історія про те як полководець Невский переміг шведів на Чудському озері. Як він не силою , а хитрощами переміг ворогів .</em>
Ответ:Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»
Возний:"Золото-не дівка!Наградив Бог Терпелиху дочкою.Крім того що красива,розумна,моторна і для всякого діла дотепна,- яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою,шанує всіх старших себе;яка трудяща,яка рукодільниця;себеі матір свою на світі держить»
Джерело:
Объяснение: