У всіх людей одна святиня:
Куди не глянь, де не спитай,-
Рідніша їм своя пустиня,
А ніж зелений в чужині рай-
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Під час небезпеки, коли країні загрожує ворог, весь народ стає на захист. Навіть діти намагаються бути корисними. Такий народ можна вважати могутнім і непереможним.Олександр Олесь у вірші «Печенізька облога Києва» оповідає про цікавий випадок в історії Київської Русі. Поет описує облогу Києва:Наче хмара, бідний КиївПеченіги облягли,Загриміли всюди сурми,Тарабани загули.Люди не могли вийти з міста, почався голод. Князь Святослав із військом на той час був у Болгарії і не знав про облогу. Довго міркували кияни, як попередити князя. І тут знайшовся хлопець, який знав мову печенігів і був готовий ризикувати. Йому вдалося обдурити ворога, вдавши із себе печенізького хлопця. Маленький герой добіг до Дніпра і поплив на той берег. Коли печеніги помітили це, то почали стріляти з луків. Тільки хлоп’я вже було далеко:А мале хлоп’я давно вжеСтепом котиться-летить…Сяють вогниками очі,Серце пташкою тремтить.Йому вдалося знайти й попередити воєводу Претича. Київ було врятовано. Хлопець здійснив справжній героїчний вчинок.<span>Країна може пишатися такими дітьми. Вони здатні не тільки захистити, але й відродити її.</span>
Дощ як явище природи оспівується у віршах поетів світу по-різному. У Василя Голобородька дощ особливий: із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів. Дощ ллється, як із відра. Але то не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, бо хтось набігається, хтось напасеться, а когось завжди чекає тепла хата.
Багатьом цей вірш здасться дивним, але поезія тим і гарна, що вона ні на що не схожа, що вона неповторна і дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві.
Коли я була маленька я дуже любила гратись своїми іграшками або ж прирдумувати собі друзів.Зазвичай це був чарівний гном,русалки,феї. Та з часом я розуміла шо я вже давно доросла і мені все здавалося несенітнецею.До сьогоднішого дня я переконана що мої вигадані друзі живуть у серці кожної немовляти,у кожному їхньому сні.Я намагатимуся їх незабувати.
«порожній шлях», «мокрі ниви». Треба володіти великою фантазією та художньою майстерністю, щоб дощ заблищав новими, полив’яними барвами, щоб побачити, як «дідок кропив’яний» визбирує блискавки в траві, а череда корів удалині здалася розсипаною квасолькою.