К Троекурову автор относился со злостью.К Дубровскому и Марие с сожелением,пониманием из за того что у них не сложились судьбы...к няне с нежностью.
Я вважаю, що спричинило перетворення гімназії на "мертвий дім" вiйна. А саме те що пiд час вiйни люди забувають про важливiсть багатьох речей тому що на вiйнi iм нема мiсця i у даному випадку нiмецьким лiкарям знадобилося примiщення для поранених i тих хто помирав i вони використали його як засiб щоб врятувати життя тих хто ще залишився живим.
Про Стрільчий острів 1 між людьми здавна йде така балачка, що на ньому закопані великі гроші. А закопали їх, кажуть, запорожці. Козаки вирили там глибоку яму, наклали туди золота, срібла, рушниць та й засипали все те піском. А потім розіклали на тому піску якогось хлопця та й давай його сікти. Сікли-сікли, а тоді й питають:
— А знаєш ти, за віщо ми тебе січем?
— Ні, не знаю,— каже хлопець, а сам плаче.
Давай вони його вдруге сікти. Сікли-сікли, перестали й знов питають:
— А що, знаєш?
— Ой татусеньки рідненькі! Не знаю...
Давай втретє. Кричало те хлоп’я, кричало, аж поки охрипло.
— Годі! — кажуть. І давай питати:
— Скажи, скурвий сину, за що ми тебе січем?
— За те, щоб пам’ятав, де поклали скарб.
— Ну,— кажуть,— догадався. Обдивися ж та йди собі з Богом.
Вирвався хлопець, одбіг геть далеко від острова та й давай питати шляху на Україну. Питав-питав — допитався. Дійшов аж до свого батька. Це було, кажуть, зараз, як Січ зруйнували.
Через скільки там десятків років з Київської губернії гнав один дід по Дніпру пліт. Догнав до слободи Волоської та й пішов шукати грошей на острів Стрільчий. Але те місце вже було загорнуте камінням. Довго він його шукав, та так і не знайшов. Давай тоді той дід розказувати. А то був той самий дід, якого сікли запорожці, коли він був ще хлопцем.
Дід розказав і прикмети, де закопували скарб.
— На тім боці, — каже, — супроти острівка стояв дуб, а на дубі була товста гілка, яка показувала на острівок, де саме сховано скарб.
Деякі старі люди ще й досі пам’ятають того дуба.
-------
1 - Стрільчий — острів на Дніпрі, при впадінні р. Мокрої Сури.<u />
Береги честь смолоду - это русская народная пословица.
Данным эпиграфом великий А.Пушкин обозначил центральную проблему своего исторического романа "Капитанская дочка" - проблему чести и долга. Автор ставит перед нами вопрос: справится ли главный герой с жизненными трудностями, смеет ли сохранить свою честь и достоинство? К счастью, Гриневу это удается сделать, поступить, как настоящий мужчина, как честный человек, а не предать свои идеалы, не струсить и не предать близких людей.
