<span>Сьогодні казковий день, теплий і сонячний. На лаву біля свого дому я ставлю портфель. хочеться трохи затриматись і подихати свіжим повітрям. З даху крапає вода. Останні кришталеві бурульки падають і дзвінко, як розбите скло розлітаються по мокрому асфальту. У садку ще лишився тонкий, мокрий шар снігу. Ледь помітний вітер хитає тонкі віти дерев. бруньки ще сплять, але зовсім скоро вони збільшаться. Годівничка для птахів порожня, вони всі в небі. співом кличуть весну. Я дістаю зошита, вириваю чистий аркуш і роблю кораблика. Пускаю його в перше плавання по струмочку , що біжить вздовж тротуару. Зміни в природі зігрівають душу і наповнюють радістю серце. Пора йти додому. АБО </span>
Також у лісах є нащо подіїивитися
<em>Аня гуляла в саду и тихо напевала весёлую песенку под названием"Калина, калина..."</em>
Я хочу провести Новий Рік дуже весело. До мене прийдуть багато друзів і ми будемо грати у всякі ігри.Затем ми будемо допомагати моїй мамі готувати новорічну качку. Потім будемо допомагати накривати на стіл і сядемо їсти разом з дорослими. Після цього потихеньку почнемо діставати хлопавки та банківські вогні. Рівно о 23.58 ми включимо мова президента і будемо чекати дванадцятої години ночі. Після цього разом будемо радіти Нового року. Потім попрощаюся з друзями і ляжу спати. На ранок прокинуся і побіжу дивитися під ялинку.
о.п. довженко "воля до життя"
Битва гриміла день і ніч.
В <u>оббитій(од.ж.р.)</u> ряднами і простиралами <u>сільській(од.ж.р.) хаті</u> хірург працював без перерви оце вже кілька днів.
Перед його очима на столі розверзались такі безодні страждань, що всяка<u> свіжа людина</u>(од. ж.р) зомліла б або зійшла б слізьми, наблизившись хоч на годину до цього <u>жахливого жертовника(од.ч.р)</u> війни.
Вже винесли двох сестер в безтямі від багатьох <u>безсонних ноче(мн.ж.р.)й</u>. Вже інші сестри й санітари клали на стіл <u>пошматованих людей(мн, с.р.).</u> Смерть жерла <u>багату здобич</u>(од.ж.р) в цім бою, і решток од бенкету перепадало хірургові чимало. Хата тремтіла від гуркоту й вибухів бомб. Надворі лежали просто на землі бійці. Їх покладено в три черги, за характером поранення - головні, порожнинні й інші.
Хірург стомився. Щоб підтримати сили й заощадити час, йому подавали їсти сюди ж, до <u>операційного столу(од.ч.р).</u> Він був дуже здоровий з природи, але і в нього вже не вистачало сил. Він валився з ніг від утоми і занудьгував. Всяке діло має свою нудьгу. Йому не подобались поранені і не подобалось вже навіть те, чим завжди він захоплювався в людях.
