Херсонес був типовим грецьким полісом. Це місто-держава було рабовласницькою республікою з демократичною формою правління. Вищим органом влади були збори всіх вільних громадян чоловічої статі, які досягли повноліття. Народні збори приймали закони і вирішували найважливіші питання. Повсякденним життям міста керували виборна рада та колегії, які здійснювали спостереження за всією діяльністю жителів міста. Історики припускають, що члени ради обиралися на місяць, а її секретар (грамматевс) — на рік. Ім'я царя (базилевса) було епонімом, тобто його ім'ям називався і датувався рік. Від стародавньої високої посади царя збереглися почесні, але тільки формальні релігійні функції. Для командування військом обиралася колегія стратегів, пізніше їх замінили архонти.
Колегія деміургів охороняла чистоту демократичного ладу. У місті існували народний суд і спеціальні посадові особи —дікасти (судді). Рішення суду приймалися за допомогою голосування камінчиками, тобто таємним голосуванням. Державна скарбниця і священні суми перебували у віданні різних осіб, які також обиралися народом, а після закінчення терміну служби звітували перед народними зборами про проведені витрати. Агораноми спостерігали за порядком на ринку, астіноми — за точністю мір ваги та об'єму, імена останніх карбувалися на монетах і ручках амфор.
Як і в інших античних державах, в Херсонесі надавали великого значення фізичному вихованню та навчанню. Тому тут існувала особлива посада гімнасіарха. Всі ці посади були виборними, вибори проводилися або хейротонією (голосування підняттям рук), або за жеребом. До числа найважливіших посадових осіб належали номофілаки — магістрати, характерні виключно для аристократичних та олігархічних держав, де вони мали право накладати покарання, призначати послів тощо. Така риса аристократичного устрою пов'язана із завоюванням і підпорядкуванням місцевого населення і необхідністю бути в постійній військовій готовності, коли представники найзаможніших родин виступають основою збройних сил.
Політична історія Херсонесу V—II ст. до н. е. майже невідома. Мабуть, тільки один, але зате дуже важливий період висвітлений у джерелах дуже повно. З III в. до н. е. грізною силою в Північному Причорномор'ї стають скіфи. Розрізнені їх племена поступово переходять до осілого способу життя, землеробства (поряд зі скотарством), утворення племінних союзів. Політичне їх об'єднання завершується створенням великої держави з центром у Неаполі(«Нове місто», руїни його — на південно-східній околиці сучасного Сімферополя). На чолі його стає розумний і енергійний вождь — цар Скілур. Скіфська знать мріє про багатства грецьких міст, прагне захопити в свої руки узбережжя з його заморською торгівлею.
У I столітті до н. е. Херсонес втратив демократичну форму правління, потрапивши в залежність від Римської імперії і довго служив основним форпостом її політики в Північному Причорномор'ї.
1240(или 1243) г. Тогда эе и Шведы на нас напали
Долина реки Инд(индийская цивизация), Река Нил(Египет), Амазонка(цивилизации Латинской Америки), Тигр и Евфрат(Месопотамия).
По своему укладу дворы бояр и богатых дворян представляли собой подобие царского двора, только в миниатюре. Это был комплекс деревянных строений- изб, подклетей, сеней, чердаков, крылечек. . В центре избы, находилась печь, как и другие предметы мебели, была богато украшена. Посуда была преимущественно золотой и серебряной. Стеклянная посуда была редкостью. Стали употребляться восточные приправы. Одежда шилась из парчи и тафты, шерстяных и суконных тканей. Одежда шилась из парчи и тафты, шерстяных и суконных тканей.Новые веяния в области быта коснулись верхушки города – царского двора, бояр, богатых посадских людей. Постепенно европейская модель жизни проникала в материальнообеспеченную русскую среду. Главной чертой этих новшеств была забота окомфорте.
За столом появились приборы для еды и салфетки. Вход пошли скатерти и индивидуальная посуда. Для каждого члена семьивыделялась отдельная комната. Люди использовали индивидуальные предметытуалета. В богатых семьях встречалась посуда фаянсовая, оловянная и медная.
<span>В больших каменных домах бояр Голицыных, Нарышкиных, Одоевских, Морозова и др. стены были покрытыдорогими обоями, тканями, кожей, коврами. В простенках висели зеркала икартины. В комнатах стояла красивая мебель. Люстры и множество свечей освещали помещения. Отдельные помещения выделялись под библиотеки.)))))</span>
В середине XVI века продолжался процесс объединения российских княжеств в единое государство, расширение границ на Юг, Юго-восток, Восток в результате свержения ордынского ига. Территория увеличилась почти в десять раз, население перевалило отметку в 10 млн. человек и было распределено весьма неравномерно. Наиболее населенными были центральные районы от Твери до Нижнего Новгорода. Росло население городов, Москва к началу века нас-читывала более 100 тыс. жителей, Новгород, Псков - более 30 тыс., в других городах число жителей колебалось в пределах 3-15 тысяч.; городское население составляло около 2% всего населения.
Столица государства, Москва, отныне украсилась новым титулом - она стала “царствующим городом”, а русская земля - Российским царством. Но для народов России начался один из самых трагических периодов его истории.
Мстительность Ивана IV приводила к тому, что гибли ни в чем не повинные люди. Вместе с боярами казнили их слуг, дворню, даже холопов и крестьян. Первый царь России вошел в историю как беспощадный тиран, прозванный народом Грозным.
Прошли долгие и долгие годы, прежде чем Иван IV добился послушания от бояр, пока же он сам стал орудием в руках придворных.
В период боярского правления жизнь крестьян и городских масс резко ухудшились. Бояре распоряжались в свою пользу государственным земельным фондом, государственная казна была разграблена Боярские наместники беззастенчиво грабили население, взимали большие подати. В ряде мест вспыхнули народные восстания.
За период правления Ивана IV страна была разрушена, он фактически устроил гражданскую войну. Центральные районы обезлюдели, т. к. люди умирали (около 7 млн. человек умерли неестественной смертью).
Таким образом, после полувека правления тирана, пусть и талантливого, но все же злодея, власть, неограниченная никем и ничем, должна была перейти к жалкому человеку, не способному управлять государством. После Ивана IV осталась запуганная, истерзанная, разоренная страна. Деятельность Ивана Грозного подвела страну к краю пропасти, имя которой - Смутное время.