Головний герой твору, Гуллівер, потрапляє у країну Ліліпутію, де живуть дуже маленькі люди. Спочатку ці незвичайні люди зустрічають його досить-таки приязно, щиро: надають житло, приймають спеціальні закони, які налагоджують його спілкування з місцевими жителями так, щоб воно було гармонійним та безпечним з обох боків, забезпечують його харчами. Далі Гуллівера знайомлять зі звичаями країни, досить-таки дивними. Наприклад, щоб отримати міністерську посаду, треба було взяти участь у змаганнях танцюристів на канаті. Хто найвище підстрибне, той отримує найвищу посаду державного службовця. І ніяких там спеціальних знань, розуму, вміння орієнтуватися в політиці й економіці зовсім не потрібно! Це вже натяк на англійських міністрів та придворних царедворців, які обіймають ці високі посади, зовсім не відповідаючи їм.
А чого варта перша особа держави, яка іменує себе не королем, а саме імператором, що називає себе «відрадою і жахом всесвіту», наймудрішим і найсильнішим у світі (зріст якого дорівнює трьом пальцям). А скільки титулів він має! Зрозуміло, що Свіфт мав на увазі англійського короля Георга І, який перебував на англійському престолі в 1714—1726 роках.
Потім Гуллівера знайомлять з політичною системою країни: виявляється, що в Ліліпутії є дві ворогуючі партії, відомі під назвами Тремексенів і Слемексенів, які відрізняються одна від одної тим, що прибічники однієї з них "дуже полюбляють низькі підбори, а іншої — високі. Причому останні стверджують, що саме високі підбори більше за все відповідають давньому державному устрою Ліліпутії. І на цьому ґрунті між ними відбуваються «найжорстокіші сварки». Проте імператор наказав, що в державних установах слід носити лише низькі підбори.
Ще більш «важливі» обставини викликали жорстоку війну, що ведуть між собою дві великі імперії — Ліліпутія і Блефуску: з якого ж таки боку треба розбивати яйця — з тупого кінця чи, навпаки, з гострого? Цілком зрозуміло, що тут ідеться про сучасну письменникові Англію, поділену на прибічників партії торі і вігів, причому сам Свіфт уже не вірив жодній з них. Між Ліліпутією та Блефуску ведеться сторічна війна. Що ж мав на увазі автор твору? Звичайно ж, Сторічну війну між Англією і Францією.
Гавриил Романович Державин –
великий русский поэт эпохи Просвещения. Как и многим другим ярким деятелям той
эпохи, творчества ему было недостаточно – идеалы времени требовали, чтобы
человек обязательно приносил пользу обществу и государству. Именно поэтому
Державин знаменит не только своими сочинениями, но и военной, а впоследствии и
государственной службой.
Родился он 3 июля 1743 года в
селе Сокуры. Уже в 1762 году он поступает на военную слежбу.
Военная карьера Державина была
очень интересной – он служил в Преображенском полку, принимая в его составе
участие в государственном перевороте по свержению императора Петра III, а
потом, также в составе полка, подавлял восстание Емельяна Пугачева. Выйдя в
отставку, он начал гражданскую службу в качестве статского советника при
Правительственном сенате. Некоторое время Державин пробыл правителем Олонецкого
наместничества, немало поспособствовав его благоустройству.
Безусловно, в его службе
сказывалась его творческая склонность к русскому языку и культуре: будучи членом
Императорской Российской Академии наук, Державин принимал участие в создании
первого толкового словаря русского языка.
Гавриил Романович был дважды
женат. В начале 1778 года он женился 16-летней Екатерине Яковлевне Бастидон,
воспетой в его стихах как Пленира. К сожалению, всего через шесть лет Екатерина
скоропостижно скончалась и через полгода Г. Р. Державин женился на Дарье
Алексеевне Дьяковой (воспета им как Милена).
Детей у поэта не было, но он
принял на попечение детей своего друга Петра Гавриловича Лазарева, а кроме того
в доме Державиных воспитывались осиротевшие племянницы второй жены Державина.
В 1816 году великий поэт
скончался в своем имении.
Я согласна с названием произведения Шолохова "Судьба человека". Потому что в этом произведении повествуется о жизни простого человека. Здесь повествуется не просто о жизни человека а о том что он потерял И что нашел точнее приобрёл.
