1. Особливе(означення, прикм), унікальне( означення, прикметник), неповторне(означення, прикм) явище(підмет,ім) має(присудок,дієсл) розвиток (додаток,ім) слова(додаток,ім). Речення розповідне неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене однорідними означеннями.
2. Здавалося(вставне слово, яке не підкреслюється, дієсл), вітер(підмет,ім) ущух(присудок, дієсл). Речення розповідне, неокличне, просте, непоширене, ускладнене вставним словом.
3. Усе(підмет, займ) : кущі( підмет, ім), небо( підмет, ім) було обтягнуте( було-дієслово, обтягнуте- дієприкметник, дієсл) зимовою(означення, прикм) пеленою( додаток, ім). Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене однорідними підметами.
4. Він(підмет, займ), схилившись над книгою(дієприслівниковий зворот або відокремлена обставина ; схилившись-дієприсл; над - прийм; книгою - ім), ретельно(обставина, присл) розв'язував(присудок, дієсл) задачі(додаток, ім). Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене дієприслівниковим зворотом(відокремленою обставиною).
Друг- це той кто тебе розуміє, підтримує.
Н.В. шістсот тридцять сім
Р.В. шістсот тридцять сьомого
Д.В. шістсот тридцять сьомому
ЗН.В. шістсот тридцять сім
ОР.В. шістсот тридцять сьомим
ПРИЙМЕННИКОВИЙ у(на) шістсот тридцять сьомому
КЛ.В. шістсот тридцять сьомий
присти что долго, (мама звала)
Напроти мене сіла літня жінка приблизно семидесяти років. Перше, що припало до мого погляду це її яскраві, подитячому веселі, але сповнені мудрістю, блакитні очі. Вона дивилася на швидкоплинучі краєвиди за вікном потяга, але думки її були, мабуть, делеко від нього. Сухе лице бабусі було повністю вкрито зморшками, проте на вкритих лататтям щоках горів молодий рум'янець. З-під червоно-чорної хустинки виглядали рідкі прядки сідого волосся.Я оглянув(ла) її з голови до п'ят : старе сіреньке пальто було зверху крупнозв'язаного пожовтілого светра, ноги були майже повністю скриті під довгою чорною спідницею із товстої тканини. Її тремтячі, жилаві руки ціпко тримали велику, доверху наповнену скляними банками клітчату сумку. Непримітний образ старої довершували великі, грубі шкіряні туфлі. Мій погляд знову повернувся до очей бабусі, таких виразних і гарних в порівнянні до зовнішнього вигляду. Вона вийшла на наступній зупинці, але залишила собою затишний, приємний спогад, який змусив мене посміхатися протягом всього ранку.
Привіт Маріко
Привіт Христино
Вибач будь ласка за вчорашне...
Та нічого страшно!
Дякую ті моя найкраща подруга!
