<span><span>МІНІАТЮРАПРО ЖИТТЯ</span>© Тая<span>
</span><span>
<span><span>
</span></span><span>Стою у супермаркеті у довжелезній черзі до каси. Обідня пора, людей, як ніколи багато. Стомлена. Спекотно. Тихо грає ніяка магазинна мелодія. Раптом відчуваю тонкий аромат дорогого чоловічого одеколону. Здогадуюсь, що власник цього запаху стоїть у мене за спиною. Теж у черзі. Цікаво, який він, цей чоловік? Обертатися не буду, даю волю своїй фантазії. <span>Це високий стрункий брюнет середнього віку, самодостатній, упевнений у собі сучасний бізнесмен. Він одягнений у стильний діловий костюм, сорочку Sartoriani Napoli італійської фірми та світлі шкіряні туфлі. У нього ще на сьогодні дуже багато справ. Чоловік поспішає, бо чую, як дістає мобільний телефон (який у нього теж останньої марки випуску) і, певно, набирає шаблонний текст «Спізнююсь. Буду о…». Цікаво, що він купуватиме? То ж не за сигаретами тут стоїть, бо їх можна купити у будь-якому ларьку у місті, навіть не виходячи з машини. А яка у нього машина? Хай буде Mercedes-Benz, обов’язково білого кольору, так гарно! Що він купить? Обід...Отже, він не залишився у офісі у цю годину, бо йому потрібно зустрітися з партнером по бізнесу. Стоп, не підходить! Що йому тут купувати тому партнеру і для чого так бризкатися парфумами? Отже, жінка! Так, як я зразу не додумалася! Він їде до коханої жінки! Купить стандартний набір мартіні, рафаело та виноград… Вона сьогодні лише прилетіла з відрядження з-за кордону (а біля нього мусить бути лише така жінка). Вони давно не бачились, тому чоловік поспішає на зустріч до коханої. Оце я розкрутила ситуацію!</span>Раптом чую за спиною:<span>- Миколо, дивись, яких я ще пробників одеколону набрала, і куму ще подаруємо . Ну що там на мобільному з часом? Встигаємо на автобус?</span><span>Обертаюсь і бачу того Миколу, невеликого та з великим черевцем лисіючого чоловіка, що від спеки був червоним та мокрим, аж сорочка прилипла до тіла. В одній руці він тримав кошик, навантажений різними покупками починаючи з мівіни і закінчуючи пакетиками носків та трусів, а в другій жмуток різних пробників дорогих одеколонів, що презентувалися недалеко. Поряд , певно, його дружина, така ж огрядна молодиця теж затарена різними речами сіяла від щастя, що встигла ще набрати надурняк пробників куму.</span><span>«Оце в мене фантазія», - подумала я.</span></span></span></span>
Пропоную перебудувати речення так:
1. Я дуже люблю своє рідне місто, у якому ростуть багато чарівних та ароматних квітів: хризантем, петуній, ромашок та троянд.
2. Наше рідне та дорогоцінне місто
наповнене пахучими квітами, розкішними деревами, тендітними кущами.
3. Я люблю своє рідне місто за прекрасну архітектуру, чарівні маленькі кав'ярні та ароматні пахощі, які лунають від горщиків з вуличними квітами.
<span> </span>
<u />Пісня коліскова-це наша рідна пісня.Цю пісню співали нам батьки коли ми були ще маленькі.Але деякі діти були без колискових.Коли дітки чують ту пісню,яку їм співала мама,їм стає гарно на душі.Колискова це перша пісня яку нам співала матуся чи тато!